Наступного дня після великого християнського свята — Стрітення — багаторічний громадський активіст і борець за відновлення святині у Краснопущі на Бережанщині Іван Макух навідався до обласної державної адміністрації, аби вкотре привернути увагу чиновників до проблеми із цим відпустовим місцем.
Наша газета не перший рік стежить за конфліктом. Нагадаємо, Іван Макух разом із групою однодумців ще від здобуття Україною незалежності роблять усе, аби повернути стародавню будівлю монастиря Різдва святого Івана Хрестителя, якій нещодавно виповнилося 350 років, ченцям-василіанам. Кілька років тому споруду, де раніше діяв головний корпус Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату, офіційно віддали у власність церкви. Проте земля і решта будівель, зокрема каплиця та інші монастирські приміщення, і далі належать обласній раді.
— Обитель ченців ми отримали у дуже занедбаному стані. Самотужки доводили її до ладу: вичистили приміщення від мотлоху, поміняли дах, розібрали всі неавтентичні добудови, — розповідає пан Іван. — При цьому від держави не отримували ніяких коштів. Самі їздили до Львова, Крехова, Гошева й просили у вірян милостиню на це благе діло.
А от питання із передачею землі так і зависло в повітрі. За словами Івана Макуха, у Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату досі немає документів на землю. Ба більше, точно невідомо, скільки гектарів є у власності закладу: 52 чи 55.
— Знайти земельний план нам не вдалося, є лише план поля 1955 року, коли будинку-інтернату ще й не існувало, — пояснює активіст. — Тобто навіть якби заклад хотів офіційно передати землю у власність церкви, то на це в нього немає прав.
Наразі ділянку працівники будинку-інтернату ніяк не використовують, територія заросла чагарниками. Водночас громадські активісти, серед іншого, дуже хотіли би спорудити там Хресну дорогу.
Іван Макух зауважує, що за роки оббивання порогів чиновницьких кабінетів не бачить від влади жодної реакції, окрім обману й замовчування проблеми. І скарги, і запити, і звернення до різноманітних установ та ЗМІ, а також візити комісій завершуються банальними паперовими відписками. Іван Макух уже вимірює їх кілограмами та каже: разом з однодумцями стоятиме до останнього.
— У мене створюється враження, що владі невигідно оприлюднювати те, що в нас є таке відпустове місце, чудотворна ікона. Чомусь на масових дійствах та заходах чиновники піаряться охоче, а от коли тисячі людей йдуть на відпуст у Краснопущу, то нашій владі того не треба. Мені, сільському дядькові, здається, що така байдужість — це великий і страшний гріх, — підсумовує розмову Іван Макух.
Ситуацію із передачею землі святині нам прокоментувала начальниця відділу з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної політики, природокористування та земельних відносин обласної ради Ірина Шумада. Вона зазначила, що передача землі монастиреві є реальною. Проте цей процес відбуватиметься у кілька етапів.
— Оскільки біля будівлі монастиря розташована споруда, яка є на балансі інтернату, спочатку треба списати майно. Про це уже готовий проект рішення на наступну сесію облради. Коли спишемо майно, будемо передавати землю, — розповіла Ірина Шумада.
Стосовно документів, то, за словами пані Ірини, в інтернату вони є, але ще радянського взірця (проте новіші ніж 1955-го). Днями представники цього закладу надали їх спеціалістам обласної ради для оновлення.
— Паралельно із процедурою списання майна триває оформлення документів нового взірця, тому що акти треба поновлювати. Наразі чекаємо рішення сесії, а відтак — запускаємо процедуру відчуження землі від інтернату монастиреві. Зазначу, що питання довготривале, адже потребує рішень сесій облради. Тому відповідно ми прив’язані до часу, — пояснила Ірина Шумада.
Наша газета й надалі стежитиме за розв’язанням багатолітньої проблеми відпустового місця у Краснопущі.
Фото авторки
Прокоментуйте