Так, першими вони були завжди, у всіх війнах, у всіх революціях, ті, хто за покликом серця, не вагаючись, лиш тільки постав знак біди перед Вітчизною, перед рідним порогом, хапався за зброю і поспішав на передову. Ще високі чини у штабах і владних кабінетах радилися, складали плани як діяти, де розставити ту чи іншу бойові частини, а вони вже в окопах стримували ворога. На кожній війні насамперед гинуть найкращі представники нації. Падали від куль і вони. Може, добровольчі загони не завжди були зручними для штабістів, бо це не рекрути, не кадровий підрозділ. Тут кожний — особистість і став до збройних лав за переконанням, з високих морально-патріотичних принципів. Але цей солдат найнадійніший, бо поле бою покине останнім.
Коли на Україну впала чорна тінь агресії, вони теж опинилися в окопах в числі перших. Декотрі тихцем, щоб і мама з татом не знали. На жаль, суспільство відразу не могло як слід поцінувати цих героїв. Дехто навіть поранений кулею чи осколком або морально пригнічений, повернувшись додому, оббивав чиновницькі пороги, а його ніхто не хотів визнавати учасником бойових дій у тій операції, яку ми чомусь досі називаємо антитерористичною. Бувало, що якийсь керівний нахаба цідив крізь зуби: «А хто тебе туди посилав?» І лише постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року 14 березня визначено Днем українського добровольця. І цей високий статус прирівняли до статуса воїна. На Тернопільщині вже 68 добровольців отримали посвідчення учасника бойових дій.
Перше свято українського добровольця пройшло і в нас на Театральному майдані в Тернополі. Тут вишикувалися військові підрозділи, воїни АТО, ветерани-«афганці», медики. Преосвященні владики і всечесні отці разом з усіма присутніми молилися за воїнів, які нині протистоять ворогові на фронті, за мир в Україні. Хвилиною мовчання учасники свята вшанували героїв, загиблих на захисних рубежах Батьківщини. Голова облдержадміністрації Степан Барна вручив урядові нагороди рідним добровольців, які наклали головою в боротьбі з ворогом, і тим, хто відзначився і нині продовжує нести службу захисника Вітчизни.
Потім слово мали представники і влади, і громадськості, відбувалися показові виступи бойової майстерності. А на завершення під звуки оркестру — урочисте проходження маршем. На жаль, на світле свято лягла і темна тінь хмаринки. Об’єднаний загін волонтерів, а це, можна сказати, добровольці з добровольців, демонстративно залишив урочини. На знак протесту з приводу подій, які відбулися напередодні. Тоді, звичайно ж, не без відома найвищого керівництва держави силовими методами зруйнували редут транспортної блокади сполучення між прифронтовою зоною і окупованими територіями України, заарештували активістів. Ось вам ще один приклад цієї триклятої гібридної війни: однією рукою стріляємо одне в одного, а другою торгуємо. З іншого боку, без антрациту звідти, з-за лінії розмежування, застрягне і без того знищена вкрай наша економіка. Треба робити рішучий вибір, бо ця гібридна, повзуча гадина може звиватися бозна-скільки, до далекої непрогнозованої невизначеності.
Фоторепортаж В. БУРМИ.
Прокоментуйте