ЇЇ ПСЕВДОНІМ — ЛІЛАША. ВОНА — ТАЛАНОВИТА ХУДОЖНИЦЯ, ЕНЕРГІЙНА І ЖИТТЄРАДІСНА ДІВЧИНА. ЛЮБИТЬ ФОТОГРАФУВАТИ, КАТАТИСЬ НА ВЕЛОСИПЕДІ, КОВЗАНАХ, ХОДИТИ В КІНО, ЗАЙМАЄТЬСЯ ХЕНД-МЕЙДОМ, ВІДВІДУЄ РІЗНОМАНІТНІ МУЗИЧНІ ФЕСТИВАЛІ. У ВСЬОМУ ЦЬОМУ ЧЕРПАЄ НАТХНЕННЯ ДЛЯ СВОЇХ КАРТИН. ЗНАЙОМТЕСЯ — ЛІЛЯ ЛАШИН ІЗ ЛОЗОВОЇ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ.
— Почала малювати після закінчення школи, у 2011 році, — каже Ліля. — Ази почерпнула в школі народних ремесел, що в Тернополі, а бажання розвивати дар прищепив учитель закладу Микола Зіновійович Кафтан, талановитий художник, хороша людина і друг. Працюю в різних техніках. Однак найбільше люблю малювати олійними фарбами на полотні. На своїй першій картині зобразила кота. Оскільки дуже люблю цих тварин, то малюю їх частенько.
Моя співрозмовниця зауважує: для того, щоб малювати, потрібні велике бажання і терпіння. Їх і набиралася у згаданій уже школі народних ремесел, а опісля — будучи студенткою факультету образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Нині в доробку Лілі Лашин близько чотирьох десятків полотен. «Була нагода працювати на незвичному матеріалі — розмальовувала каску, яку продали на аукціоні, — каже художниця. — Виручені кошти передала на допомогу бійцям АТО».
Без мистецтва, за словами дівчини, життя було б нудним, одноманітним. «Воно вносить яскравість, — зауважує моя співрозмовниця. — За останні чотири роки відвідала кілька країн, отримала стільки нових вражень, назбирала стільки емоцій, відчуттів, зустріла стільки цікавих людей і познайомилася з їхніми традиціями, що хочеться передати все це оточенню. Саме завдяки малюванню можу виразити думки і відчуття на полотні чи папері».
«Якби тобі запропонували намалювати мрію, що б це було?» — запитую в Лілі. «Поняття мрія для мене є абстрактним, тому й картина була б такою, та основне — вона мала б бути надзвичайно яскравою і світлою». — «А як ти назвала би власну майстерню?» — «Зроби своє життя кольоровим».
Соломія ДМИТРІЄВСЬКА,
студентка V курсу факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото авторки
Прокоментуйте