ДЕРЖАВА, ЯК ТА ДИТИНА… Народний артист України Анатолій Паламаренко, окрім концертної діяльності, викладає студентам консерваторії «сценічне слово». В інтерв’ю «Україні молодій» він зізнається: «Я кажу своїм студентам: мине 30—40 років, і ви, діти, ще побачите омріяну багатьма поколіннями Україну. Коли оберете нормальну українську владу. Бо за всі роки незалежності українського Президента Україна мала лише раз — Віктора Ющенка. Та й того «з’їли». І «не так тії вороги, як добрії люди…» Народ хотів швидких змін, але так не буває! Держава, як та дитина, має пережити всі дитячі хвороби, має підрости, подорослішати — отоді й будуть зміни».
* * *
ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ — ДЕПУТАТАМ. На переконання предстоятеля УПЦ Київського патріархату, нинішня Верховна Рада повторює помилки 100-річної давнини. «А повторювати не треба, тому що треба боротися не за місце в парламенті, а за державу, в якій буде парламент, — зазначає Патріарх. — А якщо не буде держави, скажіть, в якому парламенті ви будете сидіти?» За його словами, з уроків сторічної давнини треба робити висновки, оскільки тоді державність було втрачено саме через відсутність єдності. «Якщо ми не будемо мати єдності, то ми втратимо знову нашу державу. Сьогодні головним має бути захист Української держави, а всі інші питання другорядні», — наголошує його святість.
* * *
Б’ЮТЬ ТОГО, ХТО ДАЄ СЕБЕ БИТИ. «Заяви пана Порошенка про те, що влада приєднується до блокади ОРДЛО лише доти, доки не повернуть у «ДНР/ЛНР» «віджаті» підприємства (що належать здебільшого власникові футбольного клубу «Шахтар»), ще раз демонструють, що наше керівництво — це всього лише комітет управління справами олігархів, а не повноважний менеджер держави українського народу… Біда в тому, що, як справедливо зазначив… військовий експерт Олег Жданов, «у нас бізнес поглинув державу». Жданов оцінив і поточну ситуацію на фронті: ворог повільно, але впевнено перемелює нашу живу силу на Донбасі. Наші солдати — просто мішені, позбавлені можливості навіть захищати себе. На думку експерта, це глибока помилка керівництва — не реагувати адекватно на обстріл, на артилерійський наступ противника, бо б’ють того, хто дає себе бити», — зазначає «День».
* * *
ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ сягнув катастрофічного показника в 141 мільярд гривень. За інформацією Інституту демографії, до 2025 року один працюючий забезпечуватиме двох пенсіонерів, а у 2050-му ця цифра зросте до трьох. І це реальні, а не віртуальні загрози — Україні світять невтішні перспективи, старіння нації, масова еміграція молоді на Захід.
* * *
БЕЗ ПРАВА БУТИ УКРАЇНЦЕМ… 70 років тому, 28 березня 1947-го в Польщі знайшли формальний привід для сумнозвісної операції «Вісла». З території Польщі у 1944—1946 роках було виселено до УРСР понад 480 тисяч українців. Радянське керівництво вирішило, що цього досить. Решта — це польські громадяни, робіть з ними, що хочете. «Зайвих» українців виявилося понад 140 тисяч. Їх вирішено було вивезти в глиб Польщі та на колишні німецькі території. Акція «Вісла» була злочинною, тому що її політичною метою було «розв’язати остаточно українську проблему в Польщі». В таємних директивах міністерства повернених земель від 15 листопада 1947 року, коли вже закінчилася операція «Вісла», зазначалося: «Засадничою метою переселення поселенців «В» є їх асиміляція у новому польському середовищі. Слід докласти всіх зусиль, щоб цієї мети було досягнуто… Не вживати до цих поселенців назви «українець». Українські родини поселяли на якомога більшій відстані одну від одної, щоб не могли гуртуватися. Українці не мали права виїхати за межі повіту без дозволу влади. Була ліквідована УГКЦ. Тотальна асиміляція, тобто полонізація, тривала до 1956 року, коли українцям у Польщі стало дещо вільніше дихати.
* * *
А БУЛА Й ІНША ПЕРСПЕКТИВА. Як згадує голова Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння» Володимир Середа, влітку 1944 року Микита Хрущов робив спробу приєднати до УРСР Холмщину, Підляшшя, Надсяння і створити ще одну українську область. У цьому Хрущова підтримував відомий письменник Олександр Корнійчук, чоловік польської письменниці Ванди Василевської, який 1944 року обіймав посаду наркома закордонних справ УРСР. Не виключено, що на настрої Микити Сергійовича впливала і його дружина Ніна Петрівна (з дому Кухарчук), яка була родом із Холмщини. Але Сталін цю ідею зарубав…
За інформаціями видань «Україна молода», RISU, «День», «Високий Замок», «Українська правда».
Д. ВІТЮК,
бібліотекар.
м. Тернопіль.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте