ЦЬОГОРІЧНА ВЕРБНА НЕДІЛЯ ДЛЯ ГРОМАДИ СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО ДУХОВНОГО ЦЕНТРУ НА ЧЕСТЬ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО, ЩО В ТЕРНОПОЛІ, СТАЛА ПАМ’ЯТНОЮ ЩЕ ДВОМА ПОДІЯМИ: ВИПОВНИЛОСЬ ДВАДЦЯТЬ РОКІВ З ЧАСУ СТВОРЕННЯ САМОЇ ГРОМАДИ ТА П’ЯТНАДЦЯТЬ — ВІД ПОЧАТКУ БУДІВНИЦТВА СОБОРНОГО КОМПЛЕКСУ.
Нагадуючи про них під час проповіді, настоятель собору митрофорний протоієрей о. Анатолій Зінкевич зауважив: духовний центр ще не став таким, як задумувався («як Зарваниця чи Почаїв»), але вже багато зроблено у цьому напрямку. Зокрема, за цей час тут було вишколено 53 священиків і трьох єпископів, а також здійснено чимало заходів релігійних і соціальних.
Духовний центр належить до Української православної церкви Київського патріархату, тут правильно славлять Бога, дотримуються всіх церковних канонів та активно працюють над тим, щоб в Україні швидше постала єдина помісна православна церква, зазначав о. Анатолій. Водночас у нього є й інша місія: бути певною мірою міжконфесійним центром, єднати християн усіх церков — у молитві, у духовній праці, у розв’язанні низки соціальних проблем. Саме такими, на тверде переконання отця Анатолія, — духовними святинями усіх українців, а не лише тієї чи іншої церкви — мають стати також Почаїв і Зарваниця.
Духовних центрів з такою програмою, як Свято-Троїцький у Тернополі, зазначив його настоятель, більше немає в Україні. Тому дуже важливо, щоб ми могли сповна реалізувати цей проект, наповнити його реальними справами, бо це буде орієнтиром для інших. Хоча й сьогодні тут робиться чимало повчального. Тому й поспішають сюди люди з усіх куточків Тернополя і навіть з навколишніх сіл, приходить багато інтелігенції, керівників організацій та установ, медики, педагоги, представники мистецьких закладів, журналісти. «І вони знають, чому саме сюди йдуть, минаючи по дорозі не одну церкву», — сказав о. Анатолій. А на соборування, читання канону Андрія Критського, інші духовні заходи приходять і вірні інших конфесій. Коли ж у духовному центрі перебували мощі святої великомучениці Варвари чи ікона Холмської Божої Матері, в черзі до них було чи не все місто — і не тільки.
Будівництво самого ж собору затягнулося в часі. Надто амбіційні задуми громади та її духовенства. А це потребує чималих коштів, які не так просто нині знайти. І все ж над собором уже сяє позолочений купол, а всередині повноцінно діє дві церкви — нижня Всіх святих землі української та середня — Богородична. Тут щоденно відправляють ранкові та вечірні служби (а щонеділі і у свята відбувається по три ранкових відправи і, звісно ж, вечірня), виконують усі треби. А ось головний храм собору, верхній — Свято-Троїцький, ще тільки впорядковується. Усі вірні духовного центру не лише з нетерпінням чекають, коли і в ньому врешті-решт залунає молитва, а й працею своєю, пожертвами наближають цей день. І свято вірять: Господь допомагає їм у цьому. Тож не марне трудяться будівничі.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: такий вигляд матиме Свято-Троїцький духовний центр по завершенні будівництва.
Прокоментуйте