Свій сімдесят сьомий концерт–ний сезон обласна філармонія закрила феєричним дійством. У першому відділі симфонічний оркестр під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Мирослава Кріля порадував любителів музики прем’єрою двох симфонічних творів українських композиторів. Уперше на нашій сцені звучали концерти для скрипки з оркестром Віктора Косенка та Євгена Станковича.
Солісткою в обох була заслужена артистка України Богдана Півненко. Ми не вперше чуємо її віртуозну гру, але не перестаємо дивуватись експресії, витонченому смаку і дивовижній музичній інтуїції музикантки. Про техніку гри уже й не кажу: їй під силу найскладніші музичні твори, недарма пані Богдану називають «Паганіні в спідниці». Коли ж її запитують, як ставиться до такого порівняння, скрипалька незмінно відповідає: «Стараюся відповідати такій високій оцінці». Тому й така радісна для шанувальників музики кожна зустріч із нею. До справжнього таланту не можна звикнути. Він щоразу дивує, захоплює, дарує насолоду.
До речі, свій концерт №4 для скрипки з оркестром, що звучав з тернопільської сцени, Євген Станкович присвятив саме Богдані Півненко. Очевидно, відчував, що тільки вона зуміє найкраще передати всі ті складні відчуття, які вклав у свій твір композитор. Власне, це підтвердила й скрипалька. «Хоч концерт і присвячується мені, але він був написаний одразу після смерті матері композитора. Я сприймаю його, як роздуми про життя і смерть. У Івана Марчука (батька скрипальки. — Г. С.) є картини «Обірвана мелодія», «Розірвані струни». Мені здається, що цей концерт перегукується з тими картинами», — розповідала пані Богдана, перш ніж заграли оркестр і скрипка.
І справді, в тому концерті уважний слухач вловлював і тихий щем, і сповнений болю плач, і надривний крик, і цілюще заспокоєння під тихі дзвіночки чи то ще земні, чи вже небесні. Богдану Півненко купали в оплесках, задаровували квітами. З усіх боків залу лунало «Браво!»
Слухачі в залі звернули увагу й на манеру диригування оркестром маестро М. Кріля — динамічну, навіть вибухову. Коли сказала йому про це, відповів: «Та ж музика яка!» Музика справді була прекрасна. До того ж не чужа, а своя, українська. Підкреслюю це, бо нерідко доводиться чути, що немає гідної української симфонічної музики, тому, мовляв, і грають зарубіжну. Окрилений таким успіхом диригент симфонічного зазначив, що оркестр й далі працюватиме у цьому руслі й тернополян ще запросять на повноцінний (на два відділи) концерт української симфонічної музики.
Але цього разу другий відділ був відданий виступу інших колективів та солістів філармонії. І він теж подарував глядачам чимало гарних емоцій. Художній рівень філармонійних виконавців справді високий, репертуар багатий, і що не колектив, не виконавець — талантом не обділений. Зал того вечора був майже повний, а прощання з артистами до осені — щемливим…
Галина САДОВСЬКА.
На фото: грає заслужена артистка України Богдана ПІВНЕНКО.
Фото з вільних джерел