«Їдна палиця, а два кінці має, — все прибалікувала моя бабця, коли я кажний раз чудив щось, за що мав дістати тою палицьою по задниці. — Отакво на їден кінец сі спираю, і він мені помагає йти. Но другий — то кара Божа! Як втрафиш попід него, то будеш цілий тиждень синий ходив, тумане француватий! Я тобі дам!» І злосно махала мені вслід, коли я тікав стрімголов із хати, жеби не дістати бабциних лупаків. Палиця була ясенова, файно вирізьблена коло ручки, з ромбиками, кружочками, но на другім кінцю — геть роздовбана і обтріпана. Словом, контраст — сказала би моя внучка.
Такі контрасти — на кажнім кроці. Сиджу якось-то коло хати, грію свої костомахи і дивлюсі, як по нашій вулиці, де яма на ямі та й ямою поганяє, котитьсі дуже файна машинка. І так мені її шкода. Бо ж довго в такім стані тою дорогою вона не поїздит. Зато власник не захтів дати свою частку грошей, жеби на нашій вулиці ремонт трошка зробити.
Кажу за дорогу і згадую, як на Луганщині (якось по телевізору видів) ремонт дороги робили. Взєли коток для бураків, посадили їдного хлопа зверха та й давай тягнути по тій купці, втрамбовувати. Ото сміху було! Нинька всі такі розвинуті, з різними технологіями, а в дрібницях то гейби з печери тілько-но вилізли. Може, тому й так жиємо, бо вся робота в державі сі робит, як із кінцями бабциної палиці: по їднім боці глянц, а по другім — страх?
Но я вже поліз, як каже мій сусід Микольцьо, у хвілософію. Тре сі вертати до кухні і рихтувати їсти, бо мудрувати на голодний жолудок довго не зможеш.
Отримав я багато файних рецептів від тернополянина Богдана Маюка. Тож буду ними сі ділити. Нинька беремсі за салати. Пробуємо експеримент із відомим «Олів’є».
Для него нам тре шість варених бараболин, три варених морквині, дві середних цибулини, два свіжих огірочки, їдне солодке ябко, 300 грам вареної курки або шинки. Всьо покришити на кубики, вимішати і додати шклянку горошку або вареної кукурудзи (є сорт солодкої, якраз підходит до салатів). Солите, перчите і заправляєте майонезом. Від себе додам ще таке: як маєте на городі кущик-два петрушки чи кріп встиг сі насіяти і прорости, то вкришіт ще зеленини.
Вітамінів багато ніколи не буває.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК.
Ілюстрація Миколи Пилиповича