Олександр Капінос — український фермер, громадський активіст, у 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти мовного закону. На Революції гідності був у 35-й штурмовій сотні «Волинська Січ». За незламний дух мав псевдонім «Кремінь». 18-го лютого під час оборони двору Будинку профспілок отримав смертельне поранення. 19 лютого, після 4-годинної операції, помер у лікарні, не витримало серце.
«Ще у молодших класах було помітно, що це незвичайна дитина. Сашко завжди відстоював усе українське — мову, традиції, обряди, стежив у школі за чистотою мови. Завжди долучався до відзначення Дня писемності, Дня рідної мови. Коли проводили «Тиждень Шевченка» та інші літературно-патріотичні заходи, він першим відгукувався, був дуже ініціативним. Коли вивчали «Івана Підкову», «Тарасову ніч», «Гайдамаків» Тараса Шевченка, Сашко вивчав не уривки творів, а набагато більше, ніж за програмою вимагалося. Практично все знав напам’ять. Ми дискутували на уроках, а Сашко завжди відстоював свою думку. Тому для мене не було здивуванням, що він у 2012 році пішов на Мовний майдан захищати українську, їхав сам, автостопом, щоб відстояти українські цінності. І абсолютно очікувано було і те, що він поїде на Революцію гідності, — розповідає вчителька української мови і літератури Олександра Капіноса Людмила Чоповська. — Востаннє я бачила Сашка у Києві під час подій Майдану, коли учасники Революції організували марш у столиці. Мені і зараз перед очима стоїть Сашко, який крокує з гордо піднятою головою на чолі колони з прапором України. Марш той запам’ятався на все життя».
У Дунаївській школі імені Олександра Капіноса, де навчався Герой, є куточок, присвячений Небесній сотні, і меморіальний музей імені Олександра. «Сашко був ініціатором встановлення першого в районі пам’ятника борцям за волю України в селі Куликові. Він також активно співпрацював з нашими педагогами щодо формування музею історії школи і Дунаєва, відновлення місцевих традицій, звичаїв. Тут представлені матеріали від стародавніх часів, зокрема кам’яні знаряддя праці, які знайдено на території села. Сашко намагався ці експонати зібрати, допомагав місцевим археологам, які вели пошукові роботи. Після загибелі Олександра вирішили цей музей назвати на його честь», — розповідає директор Дунаївської школи Микола Чоповський. Сьогодні у музеї облаштовано також куточок Олександра Капіноса, де представлені його документи, особисті речі, нагороди, стенд, який відображає його громадську діяльність у світлинах, починаючи зі шкільних років і до подій Майдану. «З Революції гідності тут є шолом Сашка, емблема-нашивка сотні «Волинська Січ», в якій він перебував. Ми продовжуємо формувати музей і берегти пам’ять про Олександра Капіноса, який є гордістю нашої школи, краю і всієї України», — сказав Микола Чоповський.
Тамта ҐУҐУШВІЛІ.