Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня — це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов’язань у встановлених Податковим кодексом України випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Про це нагадали в головному управлінні ДФС у Тернопільській області.

Згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі при внесенні змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 Кодексу, — після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів при здійсненні платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Пунктом 129.3 статті 129 Кодексу визначено, що нарахування пені закінчується:

— у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань;

— у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

— у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду в справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

— при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

При частковому погашенні податкового боргу, сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Разом із цим, правила нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС, визначені главою 7 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року за номером 422.

Пунктом 2 глави 7 розділу ІІІ порядку передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) іншим шляхом, зокрема, при поданні платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від’ємним значенням суми податкових зобов’язань тощо, нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах.

Абзацом другим пункту 2 глави 4 розділу IV порядку визначено, що дані показників форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджених у встановленому порядку, поданих платниками, зокрема, після настання граничного строку сплати грошового зобов’язання, а також дані уточнюючих звітних документів, відображаються в інтегрованій картці платника (ІКП) датою подання документів до органу ДФС. При цьому за уточнюючими звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов’язанням, зазначеним у поданому раніше звітному документі, та грошовим зобов’язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (при заниженні грошового зобов’язання), визначена самостійно платником, якщо інше не передбачено формою звітного документа.

Тобто останнім днем закінчення нарахування пені для суб’єкта господарювання, який самостійно виявив факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, вважається день подання уточнюючої декларації (розрахунку). При цьому суб’єкт господарювання повинен сплатити суму недоплати та штраф згідно із статтею 50 Податкового кодексу та пеню відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 його статті 129.

Фото сектору комунікацій ГУ ДФС у Тернопільській області