Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцеві, який прийняв спадщину.
Відповідно до вимог статті 1270 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк для прийняття спадщини у шість місяців. Після закінчення цього терміну у спадкоємця виникає право на отримання свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно згідно зі ст. 1298 Цивільного кодексу України видається після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщину ніякими строками не обмежується, і звертатися за одержанням свідоцтва про право на спадщину можна будь-коли.
Для отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець зобов’язаний особисто подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини або надіслати її поштою, попередньо засвідчивши справжність підпису на заяві в нотаріальному порядку. На підставі поданої заяви в нотаріуса заводиться спадкова справа, де містяться необхідні документи, що підтверджують наявність юридичних фактів на видачу свідоцтва про право на спадщину.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Однак за письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Видача свідоцтва про право на спадщину відбувається лише спадкоємцям конкретної черги, які мають право на спадкування після померлого згідно зі статтями 1261-1265 і ст.1266 Цивільного кодексу України.
Спадкування за заповітом суттєво відрізняється від спадкування за законом і має свої особливості.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом законодавець визначив коло спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку згідно зі статтею 1241 Цивільного кодексу України — це малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Окрім цього для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю необхідно пред’явити право власності на нерухоме майно. У разі, коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
За реєстрацію свідоцтва про право на спадщину в Спадковому реєстрі стягується плата, окрім цього за нотаріальні послуги, державне мито, адміністративний збір, за пошуки нотаріусом відомостей в ДРРП та інші платежі.
Після видачі свідоцтва про право на спадщину право власності на нерухоме майно реєструється нотаріусом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно і видається витяг з Державного реєстру.
С. А. ТЕМНІКОВА,
завідувач другої Тернопільської державної нотаріальної контори.
Фото з вільних джерел