На Тернопільщині є багато куточків, де панує якась особлива позитивна аура, де, скільки б не ходив, не втомишся. І тягар негараздів, що гнітив тебе у повсякденному житті, відступає перед незбагненною Божою благодаттю, яка сходить на твою душу. Отак відчуваєш себе між горами, що обступили Стіжок на Шумщині, а надто біля однієї, Данилової, на вершині якої голубіє між деревами прадавній храм Пресвятої Трійці. Цей край здавна боронили наші предки. І князь Роман Мстиславович, який заклав тут містечко на честь новонародженого сина Данила. І той, коли вже виріс, змужнів і став королем Галичини та Волині. Тоді частина Батиєвого війська зламала зуби об неприступну твердиню в Крем’янці. Татарський очільник хан Гуюк прагнув знищити замки і в Істожику, теперішньому Стіжку, і в Данилівграді. Та не вийшло. Волинські лицарі відстояли свої кріпості.
Мабуть, не випадково біля Данилової гори, з південного боку, вибрали зелену і світлу місцину для першого регіонального мистецького свята «Братина». Уже дванадцятий раз, минулого понеділка, у межигір’ї прозвучали позивні щорічного фестивалю. І ось загадка: усе це серед лісистих гір, із примітивними дорогами, далеко від сіл і містечок, а людей з’їжджається, сходиться стільки, що нехай позаздрить будь-який районний центр зі жвавими автомагістралями і залізничними коліями. Схоже, що гори Стіжка і справді мають потужну притягальну силу. Фестиваль традиційно розпочинається з урочистої відправи у вищезгаданому храмі. До речі, вона тут відбувається лише раз на рік — на Зелені свята. Лиш віддзвеніли дзвони і люди спустилися з гори, на головній галявині, де не якісь там простенькі підмостки, а справжня естрадна сцена зі всім технічним арсеналом, почалося мистецьке дійство. Красуня-волинянка Гремислава урочисто винесла ту братину, цебто чашу — жбан з медом — до якої прикладуться вустами і присутній тут сам король Данило Галицький і всі один за одним його гості.
На арену непохитним строєм вийшли лицарі в обладунках, з мечами та щитами. Розпочався бій, і всі присутні немов повернулися в ті далекі часи, коли Данило та його дружина громили воїнів угорського короля Андрія, протистояли хижим зайдам, присланим Чингіс-ханом.
І заспівало, затанцювало, заходило ходором усе святкове зібрання. Народні аматорські фольклорні ансамблі з Матвіївців і Підгайців на Шумщині показали яскраві вистави «Розплетення коси» і «Перепін», а їхні колеги із Суража змалювали в діях «Великоднє підсипання квочки». До них прилучилися фольклористи із сусіднього зі Стіжком села Малої Андруги. Один за одним чарували своїм мистецтвом вокальні ансамблі «Семидубські молодички» з Дубнівського району, «Родина» із села Івачкова Здолбунівського району, «Чепурушки» із смт Оржева на Рівненщині. Яскравими були виступи й інших рівненчан — ансамблю «Журавка» з Костополя, аматорського гурту «Терен» (смт Гоща), ансамблю української пісні «Журавка», але зі Смиги.
Познайомили зі своїм мистецтвом аматори Волинської області — ансамбль народної пісні «Перевесло» з Ківерців, хмельничани — вокальний ансамбль «Зорепад» з Нетішина, фольклорний гурт «Полк» із Теофіполя, ансамбль пісні «Квітневчани» із села Квітневого Білгородського району. Прикрасили фестиваль своєю художньою творчістю наші земляки — юні танцюристи з Котюжин і Великих Вікнин на Збаражчині, співачки недільної школи при церкві Вознесіння Господнього у Вишнівці та багато інших. А «Братина» гомоніла, вирувала не тільки на естраді. Народні майстри демонстрували свої побутові вироби, працівники районного краєзнавчого музею — експонати, пропагандисти книжки — нові видання. На святі було все, і звичайно ж, меди, наливки, настоянки зі всілякими святковими наїдками.
Фоторепортаж В. БУРМИ.