Цього року мені випала нагода відсвяткувати Великдень у мальовничому Закарпатті, а саме – в с. Нижні Ворота Воловецького району. Мене вразило, що традиції святкування відрізняються від тернопільських.
В Чистий четвер напередодні свята ґаздині печуть паски, проте вони не схожі на ті, котрі ми звикли бачити у своїх кошиках. Головною відмінністю їх є те, що паска не солодка. В неї не додають сухофруктів та цукатів. Замість глазурі та присипки закарпатські господині використовують вироби з тіста (віночки, косички, квіти тощо), тобто формують на пасці свого роду «корону», як на коровай.
В ніч на Великдень на горі збираються юнаки і запалюють великодню «ватру» (вогонь). Нині це зазвичай велика шина, яку підпалюють, а потім спускають котитися з гори.
Паску освячують зранку в неділю. У великодньому кошику обов’язково має бути паска, яйця, «пікниця» (домашня вуджена ковбаса), «шовдирь» (задня литка свині, попередньо вуджена, а потім відварена у воді), масло, сіль, часник, сало, сир і вино. У церкві збираються всі жителі села і вітають один одного зі святом. Діти одразу після освячення розпочинають обливати один одного водою.
Після закінчення Служби всі спішать додому, адже селяни фіґлюють (жартують), що хто швидше буде вдома – той кращий ґазда. Частування розпочинають із вина, потім беруться споживати паску з маслом і яйце (його ґаздиня розрізає на стільки частин, скільки членів сім’ї зібралось за столом), а потім – решту продуктів з кошика і не тільки.
Таке розмаїття традицій у різних куточках України підкреслює, яким багатоликим може бути одне лиш свято. І все – завдяки місцевим традиціям, колоритним та неповторним.
Тетяна ДАХНОВСЬКА,
студентка ІV курсу факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте