Що й казати, сьогодні нікого не здивуєш благодійним збором коштів на ту чи іншу потребу — подібними ініціативами рясніють шпальти медіа, телеефіри, сторінки соцмереж тощо. Але, попри певні втому і виснаженість, українці все одно — знову й знову — знаходять ресурс, аби підтримати, допомогти, придбати, відремонтувати. Долучилася до волонтерського руху й кременчанка, Ольга Яловська — у свій власний, досить оригінальний, спосіб.
«Я не хочу цього афішувати»
Ольга Олексіївна Яловська — людина, що користується загальною повагою і неабияким авторитетом серед кременчан — адже 45 років віддала роботі в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка, виховала цілі покоління талановитої молоді. Донедавна пані Оля ще займалася викладацькою діяльністю, попри досягнення пенсійного віку, і тільки значні проблеми зі здоров’ям змусили її облишити улюблену справу. Але і вдома, на заслуженому відпочинку, не могла сидіти «склавши руки» — особливо в цей надзвичайно складний і болісний час, який переживає Україна.
Зустрічаючи черговий День народження, зрозуміла, що найкращим подарунком для неї буде можливість бодай трохи долучитися до боротьби з російським загарбником, допомогти українським воїнам у їхній нелегкій справі — винищення окупанта. Ми вже писали про співпрацю пані Олі з її талановитою подругою, художницею Світланою Ткачук, яка поділилася подробицями зворушливої історії, коли Ольга Олексіївна запропонувала всім охочим у якості вітання переказати кошти для кременчанина, який зараз воює, Петра Жовтовського.
Тоді вдалося зібрати досить значну суму, і гроші були використані з користю, адже підрозділу, де служить боєць, був необхідний дрон. Зібрані кошти додавали бажання продовжувати справу, але «цільову аудиторію», так би мовити, треба було чимось заохотити. Поміркувавши, пані Оля вирішила взятися за організацію благодійних лотерей у мережі. Умови таких акцій: люди переказують кошти, і, таким чином, долучаються до участі в розіграші того чи іншого лоту. Згодом спеціальний комп’ютерний алгоритм обирає переможця. Звісно, що організація такого процесу вимагає неабиякої уважності, відповідальності й ретельності. Але тішить, що ідея знайшла свій резонанс.
— Люди готові віддати найцінніше, найулюбленіше, що мають, задля того, аби зібрати кошти для нашого війська. Це дуже надихає. і, водночас, це такий прояв найвищої громадянської свідомості, найглибшої християнської любові, — каже кременчанка. — Оця сила спільноти – це те, що українці демонструють сучасному світові, те, чого в нас можна повчитися.
Вражає активність, з якою на благодійну ініціативу відгукнулося мистецьке середовище нашого краю. Однією з перших надала чудові акварелі тернопільська художниця Оксана Дученчук. Згадана вже Світлана Ткачук регулярно віддає для лотерей свої картини, розмальовує дивовижними яскравими квітами ящики з-під снарядів та амуніції. А нещодавно один із таких ящиків, розписаний нею, став експонатом Музею революції гідності у Києві. Як відзначає мисткиня, «цінність цієї композиції в тому, що центральну фігуру розпису, дівчину з автоматом і Кобзарем, намалював хтось із воїнів, наших захисників». Пані Світлана додала дівчині віночок і оздобила символами Дерева Життя. Відтак ця річ перетворилася у справжній художній витвір, котрим зможуть милуватися відвідувачі музею.
Але нитка благодійного марафону на цьому не перервалася. Художниці Богдана Гуменюк й Іванна Погонець надали у якості лотів свої прекрасні акварелі (їх уже розіграли), художниця Ольга Рядаш запропонувала картину, створену з бурштину та акрилових фарб, що зображає славнозвісну Замкову гору в Кременці. Втім, не лише якісь мистецькі твори є лотами у лотереях, котрі проводить пані Оля. Нещодавно розіграли розмальовану вручну футболку від тернополянки Аліси Ванзяк. Ще раніше, як розповідає Ольга Яловська, «одна людина, котра забажала зостатися анонімною, передала нам для проведення лотереї два прекрасних чотирирічних лимони. За них вдалося «виручити» 10200 гривень». Викликав неабияке пожвавлення серед аудиторії лот з автографом Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного на серії марок «Російський корабель, іди…»
Лотами в розіграшах були і ляльки-мотанки від колишньої студентки, відомої кременецької майстрині Лідії Лапки, й бульбоцибулини розкішних гладіолусів від Ольги Бочелюк, й диски з віршами Тараса Шевченка. Підключилося до лотереї і видавництво «Підручники і посібники» в особі редактора Ірини Дворницької, авторки проєкту календаря «Фотоакварелі». Всього й не перелічити — тож просто подякуємо всім цим прекрасним людям, які надавали лоти для розіграшів, за їхню щедрість та небайдужість.
Квиток на мирне життя
Як відзначає кременчанка, суми перших зборів становили 7—10 тисяч гривень – але з часом обсяги зібраних коштів ставали дедалі значнішими. Втім, як і потреби нашого війська, — адже кожна гривня, отримана в результаті проведення того чи іншого аукціону, відразу ж спрямовується на ЗСУ.
Вражає постійна активність цієї тендітної, милої жінки, її невтомна робота, можливо, й не дуже помітна для широкого загалу, але цілком очевидна, якщо замислитись про масштаб і формат лотерей, котрі вона організовує на своїй фейсбук-сторінці. До слова, пані Оля знову збирає кошти на дрон — для того ж таки Петра Жовтовського. Адже дрони, як і автівки, та й решта спорядження, — звичайний розхідний матеріал в умовах інтенсивних бойових дій, котрі точаться на фронтах.
Пані Оля розповідає про воїна-краянина: «Петро Жовтовський (псевдо «Чорний») народився у 1993 році, в селі Дунаїв Кременецького району. Був активним учасником Революції Гідності, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Був важко поранений, лікувався у Польщі та проходив реабілітацію у Канаді. З перших днів війни, не дивлячись ні на що, пішов на фронт. Зараз Петро та його хлопці просять допомогти купити «дуже крутий» дрон, щоб бачити та нещадно бити ворога». На мить, коли готується матеріал, збори на новий дрон усе ще тривають, — адже вартість його становить 700 тисяч гривень, відтак, зібрати необхідну суму доволі непросто.
Але пані Оля переконана, що всі зусилля є виправданими, і труднощі її не лякають. Жінка готова працювати стільки, скільки буде потрібно і доки стане її сил, із розрахунку на «марафонську дистанцію». Адже чітко розуміє, за що ми боремось, якому ворогу змушені протистояти, скільки ресурсів на це потрібно. Ціна нашої, умовно мирної, буденності — важка й виснажлива боротьба українських захисників на фронтах, в окопах, у бліндажах, на полях і в лісопосадках. Пані Оля нещодавно опублікувала допис, у якому йдеться про те, що ніхто з нас не має морального права «втомлюватися», забувати про нашу армію, шукати якісь відмовки… Варто лише визначити вартість одного мирного вечора у своєму житті, і зрозуміти, що навіть 10—20 гривень є важливою сумою, коли йдеться про допомогу ЗСУ. Якщо це робиться стабільно, спільно і — з розумінням того, що іншого вибору в нас просто немає. У нашої свободи, нашого спокою є ціна — і ніхто, крім нас, не зможе її заплатити.
Уляна ГАЛИЧ.
На фото: Ольга Олексіївна ЯЛОВСЬКА; ящик з-під патронів, розписаний Світланою ТКАЧУК; один із лотів — лялька “Сонячна душа України”, авторства Лідії ЛАПКИ.