Варвара З ЧОЛОВІКОМ ЖИЛИ ПОГАНО. ГЕННАДІЯ ВАЖКО БУЛО НАЗВАТИ ХОРОШИМ СІМ’ЯНИНОМ. ВІН НЕ ЛИШЕ ПЕРЕБИВАВСЯ ТИМЧАСОВИМИ ЗАРОБ ІТКАМИ ТА НЕ ПРИДІЛЯВ УВАГИ ДВОМ ДОНЬКАМ, А Й ЗРАДЖУВАВ ДРУЖИНІ З БАГАТЬМА ЖІНКАМИ. Бідолашна Варвара терпіла чоловікові з усіх сил. Прощала загули, те, що з двома дітьми доводилося жити у скруті та економити кожну копійку. Утримувала родину...
Прочитала в газеті за 11 вересня допис пані Ольги з Тернополя «Немічних батьків — до спецзакладу?» Він — мовби коментар на розповідь Мирослави Середюк «Снодійне для матері», що була опублікована 14 серпня. Вразило це мене до сліз. Щось із нами діється не те. Звіріємо… Піднесли свою байдужість до квадрата, а може, й вище. Пані Ольго,...
ВОНА УСЕ ЖИТТЯ БОЯЛАСЯ ВТРАТИТИ НАЙДОРОЖЧИХ ЛЮДЕЙ І ВПЕРТО ТІКАЛА ВІД САМОТНОСТІ, АЛЕ СТРАХИ ВСЕ-ТАКИ НАЗДОГАНЯЛИ ЇЇ. ВПЕРШЕ ЛІЗІ ПО-СПРАВЖНЬОМУ СТАЛО ЛЯЧНО В ОДИНАДЦЯТЬ РОКІВ, КОЛИ ЗАГИНУЛИ МАТИ ТА БАТЬКО. НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК, АВТОПРИГОДА… Заново радіти життю внучку навчала бабуся. Вона була «сталевою» жінкою, не вміла плакати та скаржитися на проблеми. Мала важку долю, бо самотужки...
Павло вертівся на лавці в аудиторії, як святий Лаврентій на жаринах. А думки виривалися за стіни університету. Мрії ластівками здіймались над юначим світом, летіли до незнайомої дівчини. Невідступне бажання познайомитися з нею наповнювало душу. Дивна сила піднімала хлопця спозаранку. В гуртожитку ще всі додивлялися вранішні сни, а Павло нетерпляче поглядав на годинник. Коли нарешті час...
ГАННА ПЛАКАЛА. НЕ ХОТІЛА ЦЬОГО, А ПЛАКАЛА. ЧОМУ — САМА НЕ ЗНАЛА. СЛЬОЗИ СТРУМОЧКАМИ СТІКАЛИ ПО СТОМЛЕНОМУ ОБЛИЧЧІ. ТА Й УСЯ ВОНА БУЛА ЗНЕСИЛЕНА, ВИСНАЖЕНА НАДМ ІРНОЮ ПРАЦЕЮ. НЕ МОГЛА, ПРОТЕ МУСИЛА ДАВАТИ ВСЬОМУ ЛАД. ДОПОМОГТИ ЇЙ БУЛО НІКОМУ. ВЖЕ НЕ ЧЕКАЛА ВИХ ІДНИХ, БО ЗНАЛА, ЩО НІХТО ДО НЕЇ НЕ ПРИЇДЕ. Чому ж плачуть...
Є люди-ангели, зіткані з доброти. У їхніх грудях б’ється серце-сонце. Вони покликані Господом на землю, щоби світити ближнім і зігрівати світ своєю любов’ю. Їх, на жаль, дуже мало, але саме така людина мешкає в Семаківцях на Чортківщині. Це Стефанія АТАМАНЧУК, наша великодушна і розумна фельдшерка, наша Войтківна! Якби сходити всі околиці й опитати людей —...
Нещодавно дізналася, що в мого батька є позашлюбна донька. Ця звістка мене шокувала, бо тато з мамою завжди були богобоязливими людьми, ходили до церкви, але ніколи і словом не обмовилися, що в тата десь росте дитина, наша сестра. Про існування цієї вже дорослої жінки я випадково довідалася майже у тридцять років від двоюрідної тітки....
Мирослава Шептак із Теребовлі й Бенхамін Едгардо Кароне Трехо з Мехіко вже 32 роки як подружжя. Мешкають у Мексиці, мають двох дорослих синів: Бенхаміна й Едгардо. За мексиканськими законами, у них подвійне прізвище Кароне Шептак. Батько й сини — скрипалі. Мама — музикознавець. Подружжя викладає у Вищій музичній школі Національного інституту витончених мистецтв у Мехіко....
ЯРОСЛАВА ВЕРБIЦЬКА — НАЙСТАРША ЖИТЕЛЬКА СЕЛА РИДОДУБІВ, ЩО НА ЧОРТКІВЩИНІ. 23 СЕРПНЯ ЇЙ ВИПОВНИТЬСЯ 99 РОКІВ! ТА НАЙБIЛЬШЕ Я ПИШАЮСЯ ТИМ, ЩО ВОНА — МОЯ БАБУСЕНЬКА. Бабуся пережила складні часи в історичному й особистому вимірах. Це єдина людина, перед котрою мені реально соромно, якщо не відповідаю її суворим вимогам. Люблю бабусю безмежно і вдячна їй...
Із лютого цього року при Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці діє клуб «Амазонки Тернопілля» — для жінок, котрі лікуються від онкологічних захворювань. До речі, в Україні є громадська організація з однойменною назвою, що об’єднує пацієнток онкологів у боротьбі з раком молочної залози. Назву організації подарувала давня легенда про плем’я войовничих жінок-амазонок, які контактували з чоловіками...
