Осінні дні додавали нам, учням післявоєнного часу, гарного настрою. Дорогою до школи ми збирали й роздивлялися жовтогаряче листя, а найкрасивіше складали в гербарії. Чого тільки не було в них! І духмяні квіти, що буяли різнобарв’ям на наших скелях та квітниках улітку, і листочки різних дерев. Коли в жовтні Медобори одягалися в жовті й багряні барви,...
Марина ледве підвелася з ліжка після важкої безсонної ночі. Тіло не слухалося, душу заполонила гнітюча порожнеча. «Ні кому не потрібна, — думала Марина, запарюючи каву. — Навіть рідним дітям, яких народила, для яких двадцять літ гарувала на чужині…» Як же печуть її ночами руки! Все життя трудилася понад силу, то й підводить тепер здоров’я. І...
КОЛИ ВТОМЛЕНЕ ЛІТНЄ СОНЦЕ ОПУСКАЛОСЯ СПОЧИВАТИ ЗА ГУСТИМ ОЧЕРЕТОМ СТАВКА І СТИШУВАВСЯ ГАМІР НА ПОДВ ІР’ЯХ ОСЕЛЬ, ВОНИ ДОМОВЛЯЛИСЯ ЗНОВУ ЗУСТРІТИСЯ, ПРИХИЛИТИСЯ ОДНЕ ДО ОДНОГО, ПОШЕПКИ МОВИТИ ЛАСКАВІ, ХВИЛЮЮЧІ СЛОВА. Уже пів року Максим із Мотрею приходили до одинокої старої верби, яка притулилась на кінчику берега річки, нахиливши свої ще пишні віти до води. Вона...
— Але ж ти, Валько, хлопця собі вибрала, — співчутливо зітхала подруга Ольга. — Сама ж нічого так, а твій Сергій — наче мавпа! — Хіба ж я його за красу полюбила? — толерантно відповідала Валя. — У нього душа красива… — Яка ж за таким обличчям і тілом може бути душа? — не втихомирювалася...
ЯРИНА З ІГОРЕМ ОДРУЖИЛИСЯ, КОЛИ ОБОМ БУЛО ПО ДВАДЦЯТЬ. ДО ВЕСІЛЛЯ ЗУСТР ІЧАЛИСЯ ЛИШЕ КІЛЬКА МІ- СЯЦІВ, АЛЕ ЯРКА БУЛА ВПЕВНЕНА — ЦЕ ЇЇ ДОЛЯ. Без Ігоря світ їй був немилим. Не могла їсти, спати та вчитися. Хотілося тільки дивитися в темні очі коханого, слухати його дихання і завмирати від лоскітливого відчуття щастя в серці....
— ВИ НЕ МУСИТЕ ПИСАТИ ПРО МЕНЕ, — ГОЛОС У СЛУХАВЦІ ПОЧИНА Є ТРЕМТІТИ. — Я ПРОСТО ХОЧУ ВИГОВОРИТИСЯ… — ГОВОРІТЬ… — ВИ Ж, НАПЕВНЕ, НЕ МАЄТЕ ЧАСУ. …ЧАСУ Й СПРАВДІ НІКОЛИ НЕ ВИСТАЧА Є, ТА КОЛИ ЛЮДИНА ХОЧЕ ТОБ І ВИЛИТИ БІЛЬ, ПОДІЛИТИСЯ СОКРОВЕННИМ, ТО ВСІ СПРАВИ МИТТЮ СТАЮТЬ ДРУГОРЯДНИМИ. Тамара з Оксаною —...
Мене до сліз вразив лист на чужину «Тільки не плач, мамусю», опублікований у «Калині» 30 жовтня. То наче моя внучка писала Неможливо передати словами мій біль від того, що вона, дівчинка, росте без мами. Одного разу я, як і щовечора, прийшла перехрестити внучку перед сном. Вона попросила дати їй руку, приклала її до личка, заплющила...
Емілія навчалася в педагогічному інституті. Відколи познайомилася з Платоном — дуже змінилася. Батьки не впізнавали доньки, коли та приїжджала у вихідні чи на канікули. Стала відлюдькуватою, зажуреною, не виходила з дому, хоч подруги й кликали і погуляти, і на танці. Причиною таких змін був Платон — одружений чоловік, батько двох доньок. Отримавши диплом, Емілія не...
Улипні я побувала на зустрічі з випускниками з нагоди 30-річчя закінчення інституту. Було тепло і зворушливо, як і щоразу, коли ми бачимося. Але ця зустріч запам’ятається мені одним важливим зізнанням. Дарма, що вже нема часу щось у долі змінювати, а тим паче повернутися назад, у юність. Хай хоч молоді прочитають це і зрозуміють, що все...
ТЕНДІТНА СВІТЛОКОСА МАРІЧКА ПОДОБАЛАСЯ НЕ ОДНОМУ ПАРУБКОВІ. АЛЕ КРАСУНЯ НЕ ПОСПІШАЛА ВІДПОВІДАТИ КАВАЛЕРАМ ВЗАЄМНІСТЮ. ХЛОПЦІ В’ЯНУЛИ ВІД ЇЇ КРАСИ, ТА ДІВЧИНА ВІДЧУВАЛА: ЗУСТРІЧ ІЗ ТИМ, ЄДИНИМ ІЩЕ ПОПЕРЕДУ. Коли Марічка привезла на знайомство до батьків свого нареченого, дивувалося все село. Адже Андрій був непоказним. — Як така вродлива дівчина може полюбити такого хлопця? — перешіптувалися...
