«ДОРОГИЙ СОЛДАТИКУ! МЕНІ 9 РОКІВ. МЕНЕ ЗВАТИ ДЕНИС. РАНІШЕ Я БУВ ВЕСЕЛИМ, УСМІХНЕНИМ ХЛОПЧИКОМ. Я ДУМАВ, ЩО ВІЙНА ДЕСЬ ДАЛЕКО, АЛЕ ДЕКІЛЬКА ДНІВ ТОМУ Я ЗРОЗУМІВ, ЩО ВОНА ЗОВСІМ ПОРУЧ. ПІД ІЛОВАЙСЬКОМ ЗАГИНУВ МІЙ ТРЕНЕР РОМАН ІЛЬЯШЕНКО. Я БУВ НА ПОХОРОНІ, ТАМ БУЛИ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ. БЕРЕЖИ СЕБЕ, СОЛДАТИКУ. ПАМ’ЯТАЙ, ЩО ВДОМА ТЕБЕ ТЕЖ ЧЕКАЮТЬ. ПОВЕРТАЙСЯ […]
Пам’ятаєте рядки з філософської казки-притчі Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»: «Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш»? У дещо іншому контексті їх недавно повторив сучасний британський публіцист Адам Джексон у своїй книжці «10 секретів кохання». Її герої мають прототипами реальних людей. Автор наголосив, що він сподівається: його книжка надихне людей на стосунки, сповнені любові.
«ХОЧУ, АБИ ТИ СТАЛА ХРЕЩЕНОЮ МАТІР’Ю МОЄЇ ДОНЕЧКИ», — ФРАЗА, ЯКУ ВИМОВИЛА ЩЕ ВАГІТНА ПОДРУГА ГАЛЯ, ДЗВЕНИТЬ У СВІТЛАНИНІЙ ПАМ’ЯТІ, НЕНАЧЕ МЕЛОДІЯ, ОСЬ УЖЕ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ РІК… ТОДІ СВІТЛАНА АЖ РОЗПЛАКАЛАСЯ ВІД РОЗЧУЛЕННЯ. І ПОСПІШИЛА ВІДМОВИТИСЯ, БО ЯКА, МОВЛЯВ, ХРЕЩЕНА, ІЗ БЕЗДІТНОЇ ЖІНКИ. ПРОТЕ ГАЛИНА, З КОТРОЮ ВОНИ ПІДТРИМУВАЛИ ТІСНІ СТОСУНКИ ЩЕ З УНІВЕРСИТЕТУ, НАПОЛЯГЛА. […]
МАМА — ЦЕ ЖІНКА, КОТРА НАРОДЖУЄ СВОЄ ДИТЯТКО В МУКАХ, АЛЕ ЩОЙНО ПРИТИСКАЄ ЙОГО ДО ГРУДЕЙ, БІЛЬ ПОЛИШАЄ ЇЇ СТОМЛЕНЕ ТІЛО. І ВОНА ВЖЕ ЩАСЛИВА. НАЙЩАСЛИВІША. І ТАК БУДЕ ЗАВЖДИ, ПОКИ БУДЕ КОМУ СКАЗАТИ ЇЙ: «ПРИВІТ, МА…»
СОЛОМІЯ І ВАДИМ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ ЩЕ НА СТУДЕНТСЬКІЙ ЛАВІ. САМЕ ТОДІ Й ПОЧАЛИ ЗУСТРІЧАТИСЯ, А ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ УНІВЕРСИТЕТУ ПОБРАЛИСЯ. ЗДАВАЛОСЯ, ВОНИ НАЙЩАСЛИВІША СІМЕЙНА ПАРА У СВІТІ: ВАДИМ ЗНАЙШОВ ПРИСТОЙНУ РОБОТУ, СОЛОМІЯ ПОРЯДКУВАЛА ВДОМА (ЗАРПЛАТИ ЧОЛОВІКА ЦІЛКОМ ВИСТАЧАЛО, ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ОБОХ), БАТЬКИ ПОДАРУВАЛИ МОЛОДОМУ ПОДРУЖЖЮ КВАРТИРУ, ТОЖ І З ЖИТЛОМ ПРОБЛЕМ НЕ ВИНИКЛО. ДІТЕЙ СПЕРШУ НЕ ХОТІЛИ, […]
— Ви не знаєте часом цієї жінки? Її звати Люся, дівоче прізвище Самійленко, — незнайомка з надією зазирала в очі молодим матусям, що наглядали за малюками в пісочниці, демонструючи старе, ще чорно-біле фото. — Ми з нею разом навчалися, вже багато років не бачились. Але хтось із одногрупників мені сказав, що Люся мешкає на цій […]
Тетяні Василівні не спалося. І хоч у її віці безсоння — не дивина, проте цього разу добре розуміла його причини. Хвилювалася. Як завше, напередодні Дня вчителя. А нині — особливо, адже свято принесло в її життя 40-річний ювілей дуже інтимного значення. Уже чотири десятиліття саме в її професійне свято хтось приносить під двері, передає випадковими […]
КРАСА ЦІЄЇ ЖІНКИ — З ВЕЛИКИМИ КАРИМИ ОЧИМА, ЧОРНИМ ХВИЛЯСТИМ ВОЛОССЯМ, ЯКЕ ОБРАМЛЯЄ ОБЛИЧЧЯ, НЕ ТІЛЬКИ ЗОВНІ. НАЙБІЛЬША ЇЇ КРАСА, МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, В ДУШІ… ХОТІЛОСЯ Б, ЩОБ ВИ ПОДИВИЛИСЬ І НА ПИСАНКИ ТА ШКРЯБАНКИ, ЯКІ ПАНІ ІРИНА ПАСТУШЕНКО-ВАХ ВИГОТОВЛЯЄ НА КУРЯЧИХ І ГУСЯЧИХ ЯЙЦЯХ. ТОЧНІШЕ, НА ШКАРАЛУПАХ ІЗ НИХ. ЩОБ НА ВЕЛИКДЕНЬ ПОТІШИТИ ЛЮДЕЙ НОВИМИ […]
ЛЮСЯ ОВДОВІЛА, КОЛИ ЩЕ Й ТРИДЦЯТИ НЕ МАЛА. СТАРША ДОНЕЧКА ДРУГИЙ КЛАС ЗАКІНЧУВАЛА, А МОЛОДШІЙ НЕ БУЛО Й ТРЬОХ РОЧКІВ. СТАЛАСЯ БІДА: КОЛИ ЧОЛОВІК МИРОН ЇХАВ НА ВЕЛОСИПЕДІ, ЙОГО ЗБИВ АВТОМОБІЛЬ. ЛИШЕ НАД РАНОК ЛЮДИ ЗНАЙШЛИ ТІЛО НА УЗБІЧЧІ ДОРОГИ. МЕДИКИ СКАЗАЛИ: ЯКБИ ЧОЛОВІКА ВЧАСНО ДОПРАВИЛИ ДО ЛІКАРНІ, ВІН БИ ЖИВ. АЛЕ ВОДІЙ ІЗ МІСЦЯ […]
Настя — переселенка. Але не з Донеччини і не з Луганщини. Її переселили ще в 1940-х роках із території, що на той час належала Польщі. Настиним рідним і не снилося, що доведеться залишати отчу землю і приживатися в чужому краї, в чужій хаті. А в рідному селі на цвинтарі залишилися спочивати їхні предки, могили яких […]
