СЕЛО СМАКУВАЛО СЕНСАЦІЮ: ІРИНА ВИПРОВАДИЛА З ДОМУ ЧОЛОВІКА. САМА ЗІБРАЛА ЙОГО РЕЧІ Й ВИСТАВИЛА ЗА ДВЕРІ. А ЧЕРЕЗ ДВА ДНІ ВОЛОДЯ ПРИЙШОВ НА ПОДВІР’Я ОДНОКЛАСНИЦІ Й КОЛИШНЬОЇ СВОЄЇ НАРЕЧЕНОЇ МАРИНКИ. ПРОСИТИ ПРОБАЧЕННЯ ЗА ТЕ, ЩО ПОКИНУВ ЇЇ КОЛИСЬ ЗА КІЛЬКА ТИЖНІВ ДО ШЛЮБУ. А ПОТІМ — НУ ХТО Б МІГ ПОДУМАТИ — САМ ПОЇХАВ У […]
Із дому Гаврилюків лунав гамірний сміх, який розливався тихою вечірньою вулицею. Сім’я святкувала день народження дорогої матусі, любої бабусі — Марини. Діти з усмішками на обличчі дарували цінні подарунки, словесно наділяли всіма благами, обіймаючи та цілуючи неньку. Внуки теж весело підстрибували біля бабусі.
МАР’ЯНИНІ ПОДРУГИ І СПІВРОБІТНИЦІ НЕ ПЕРЕСТАВАЛИ ЗАХОПЛЮВАТИСЯ ЇЇ ОБРУЧКОЮ. ШИРОКА, ВАЖКА, КРАСИВОЇ ОПУКЛОЇ ФОРМИ, ОЗДОБЛЕНА З ВНУТРІШНЬОГО БОКУ ГРАВІРУВАННЯМ «ЛЮБОВ ВІЧНА». ТАКА ОБРУЧКА НЕ МОГЛА НЕ ВПАСТИ В ОКО, ПРОТЕ НЕ ВСІМ ВОНА ПОДОБАЛАСЯ. І КОЛИ ОДНОГО РАЗУ СПІВРОБІТНИЦЯ ОЛЯ ПОРАДИЛА МАР’ЯНІ «ПЕРЕПЛАВИТИ» ЇЇ НА ЯКУСЬ ВИШУКАНІШУ ПРИКРАСУ, БО ТАКА МАСИВНА, МОВЛЯВ, НЕ ПАСУЄ ДО […]
Коли Олексій застав дружину з коханцем у їхній спальні, йому ніби відро холодної води на голову вилили. Адже він і подумати не міг, що його кохана Інночка на таке здатна.
«О, і «рогатий» ніби на замовлення», — кинула у бік тролейбуса, що наближався до зупинки. І посміхнулась. Якось дивно, не так, як завжди. Якби я міг тоді розгадати таємницю тієї посмішки. І те, який зміст моя дружина вкладала у слово «рогатий», повторивши його в салоні ще кілька разів, поки ми доїхали до потрібної нам вулиці […]
Додому із жіночої консультації Світлана йшла сама не своя. Третя дитина аж ніяк не входила в їхні плани. Улянка — старшокласниця, Максимко теж уже школярик і тут… така несподіванка. Як і передбачала, вдома здійнявся справжній ураган. Ігор був категоричним:
Я розплющив очі й побачив білі лікарняні стіни, а за вікном — клапоть блакитного неба. Недавно віддзвенів Першовересень. Полінка перейшла б у третій клас.
— Нічого ти не розумієш, Любо, — тлумачила Аліна подрузі. — Твій Владислав бідний, аж синій. Що в нього вдома твориться? Ні кола ні двора… Батьки копійку до копійки складають. А старший брат твого нареченого знаєш який грубіян?!
Найбільше за те, що я «засиджуся у дівках», переживала моя бабуся. Маму, мабуть, теж хвилювало, що я єдина серед своїх подруг залишилася самотньою, проте вона відверто про свої переживання мені не розповідала. А от старенька раз у раз наголошувала: «Оксано, недобре людині бути самій, шукай собі пару і обов’язково вимолюй її у Господа».
