Щовечора Зойчина мама повертається з роботи стомлена-стомлена, ведучи за руку маленьку Аліну. Онучка із захватом розповідає бабусі про те, як минув день у дитсадку, ділиться своїми таємницями, розказує вивчені віршики чи скоромовки. І ще не стара жінка, заглиблена в себе, врешті немов оживає від дитячого щебету: голубить дівчинку поглядом, несміливо всміхається, торкається долонею світлого волоссячка.
Григорієві було не до свят. Три дні він провів у лікарняній палаті біля своєї Ганнусі. Не їв, майже не спав, лише прислухався до її уривчастого дихання.
Сонечко ніжно поцілувало мене у щічку. Хотілося ще поніжитись у ліжку, та де там. Сусідка через тин голосно розмовляла, шукаючи приводу знову зробити винним свого чоловіка. Він, бідолаха, їй догоджав у всьому, та щоразу все було не так. Тепер жінка зводила злість через півня, що обслуговував чужі кури, а на свої і не дивився.
Теплі хвилі води здивовано розступилися перед парою зв’язаних золотих обручок і швидко їх проковтнули. Тарас утопив свою любов, сидячи на березі дитинства, мов закам’янілий. А небо запитувало: «Навіщо прирікаєш себе на вік самотності?»
Ще у школі я мріяла про велику дружню сім’ю. Уявляла поруч міцне чоловіче плече і щонайменше троє дітей. Але не так сталося, як гадалося. Із коханим ми, як кажуть, не зійшлися характерами й розлучилися після народження сина. Сергійка я виховувала сама.
Коли Ігорева мама довідалася, що від нього завагітніла Григоркова Любця — відразу спровадила сина до армії. Бо ж молодий іще зовсім. Куди йому одружуватися? Навіщо зав’язувати хлопцеві світ пелюшками? Та й невідомо ще, чи то Ігоркова робота. Мало з ким тягалася дівка. Так себе виправдовувала Ольга, хоча серцем відчувала, що Ігор винен. Та й Любка...
Доля-мачуха пристала до нього відразу після народження, ще в першій купелі. Замість батьківських колискових співала над його колискою журливих пісень. Напівсирітське життя з пелюшок навчило маленького Толика знати ціну окрайця черствого хліба, берегти його. Бо ж матір-одиначка боролася зі злиднями, як могла. Колгоспний трудодень був убогим і важким. Рятувала сім’ю бабуся Ганя, котру цілий рік...
Слухняний, культурний Максим перетворився на невихованого, розпещеного парубка після того, як батьки придбали йому дорогу автівку. Хлопець почав хамити рідним, друзів мав ні за що, дівчат міняв мало не щодня.
Цьогоріч виповнилось 50 років восьмому випуску 1968 року Бережанської середньої школи-інтернату.
Ярослава народилася весною. Заміж теж виходила, коли цвіли сади. І синочка народила цієї пори.
