Дитяче серце… Який глибокий зміст закладено лише у двох словах. Матусині руки, енна кількість прочитаних книжок і наспіваних колискових пісень, мужнє батьківське плече, безтурботність — усе це про дитинство, яке надихає нас упродовж життя і яке ми віддзеркалюємо у наших дітях та онуках. Недаремно китайський філософ Мен-цзи запевняв: «Велика людина — це той, хто не...
«Марічка народилася мені в долоні. Я приймила її в хаті, — пригадує бабуся Йосифа Броніславівна, витираючи сльози з незрячих очей. Потім дістає з кишені кілька світлин десятирічної давнини і додає: — Як я їй такій маленькій дала раду, то тепер дам і поготів…»
КОЛИ МИКОЛА ПРИЙШОВ ДО ТЕТЯНИ Й ЗАПРОПОНУВАВ ЗІЙТИСЯ — ВОНА ЗАШАРІЛАСЯ, МОВ ДІВЧИНА. ЯК ЦЕ — ЗІЙТИСЯ? ХТО ДО КОГО ЙТИ МАЄ? ЯК ВОНА ПОКИНЕ СВОЮ ХАТУ, СВОЇ КВІТНИКИ, ГОРОД? ТУТ ЖЕ ВСЕ БЕЗ НЕЇ ПРОПАДЕ, БУР’ЯНАМИ ЗАРОСТЕ. А ПРАЦЮВАТИ НА ДВІ ГОСПОДАРКИ ВЖЕ НЕЗДУЖАЄ. ВОСЬМИЙ ДЕСЯТОК РОЗМІНЯЛА… ПРОТЕ МИКОЛА ПЕРЕКОНУВАВ, ЩО ВОНА НЕ ПОШКОДУЄ...
Чомусь так зазвичай буває, що одних доля балує, а інших випробовує. Я належу до людей, котрим вона посилає стільки випробувань, що вистачило б на кілька життів. Не йдеться про якісь поточні побутові проблеми, бо з них складаються будні кожного з нас. Ідеться про біди, що вибивають тебе із життєвої колії, про безвихідні ситуації, коли не...
Борщів’янка Наталія Галич із дитинства мріяла стати вчителькою. Пригадує, у дитячому садочку навчала читати однолітків. Через роки справді стала освітянкою, мудрою наставницею, котру з теплотою згадують колишні учні Борщівської школи, а тепер гімназії ім. Романа Андріяшика.
Мені було шістнадцять років, коли зустріла свого майбутнього чоловіка. Він старший від мене на сім років, уже працював, а я навчалася в училищі. У сімнадцять я вийшла заміж. Жили ми в Тернополі, винаймали кімнату.
ДВІЧІ В ОДНУ РІЧКУ НЕ ВВІЙДЕШ. ТАК СПІВАЄТЬСЯ У ВІ- ДОМІЙ ПІСНІ. ТАК ЧАСТО БУВА Є І В ЖИТТІ… МАРГАРИТА, КОТРУ ОДНОКУРСНИКИ НАЗИВАЛИ ПРОСТО — МАРГО, БУЛА КРАСУНЕЮ. ТА ЩЕ Й ЯКОЮ! СМАГЛЯВА БРЮНЕТКА З БЛАКИТНИМИ, НАЧЕ ПРОЗОРИМИ ОЧИМА, ПОГЛЯДУ ЯКИХ НІХТО НЕ МІГ ЗАБУТИ. КОЛИ НА НИХ ПАДАЛО СОНЯЧНЕ ПРОМІННЯ, ЗДАВАЛОСЯ, ЩО ТО СВІТЯТЬ...
Часто людина припускається помилок, чинить непоправне, а тоді, коли вже нічого неможливо виправити, починає аналізувати скоєне. Затьмарена пристрастю і гріхом свідомість витісняє з душі все світле. Думається, що ніхто нічого не помітить, усе минеться без шкоди для будь-кого. Галина ніколи не могла жити з одним чоловіком і таємно шукала собі все нових і нових коханців....
Так склалося життя Валерія, що до пенсії дожив, а не одружився. Знайомі казали, що ніколи він і не мав дівчини. Навіть у молодості. Доброзичливий, веселий, він любив поговорити на політичні теми із сусідкою, ровесницею Наталкою, котра розуміла його, як ніхто. Майже щодня приходив із мисочкою нехитрих наїдків для її пса. Прагнув бодай якесь слово почути,...
НЕЩОДАВНО АНІ ВИПОВНИЛОСЯ ШІСТЬ РОКІВ. УВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС ВОНА ЖИЛА З БАТЬКАМИ-П’ЯНИЦЯМИ. ЧАСТО ВДОМА НЕ БУЛО ЩО ЇСТИ, В КВАРТИРІ ЗАВЖДИ ВІЯЛО ХОЛОДОМ І ЗАЗВИЧАЙ ПОГАНО ПАХЛО. Щоб якось вижити, Аня змушена була годинами стояти біля великих магазинів і просити. Наближалося Різдво. Одного зимового холодного вечора Аня намалювала малюнок. На невеликому аркуші зобразила ангелика, який,...
