Ні, то не рецензія. І навіть не відгук на книжку, хоча вона, безумовно, заслуговує і того, й того. Це — коротка розповідь про те, як невеличка повість утримала мене від необдуманого кроку, що міг поламати долі двох дітей — мого сина та дівчини, в котру він закоханий. Першою юнацькою любов’ю…
Після кількох років сімейного життя настають будні та рутина. І коли здається, що любов пройшла, він згадує той день, коли вперше осмілився зізнатися їй у коханні. Ці спогади допомагають освіжити стосунки щоразу, коли їм з дружиною здається, що вони втомились одне від одного.
Коли симпатичний чоловік пропонує підвезти тебе після корпоративного свята додому, це дуже приємно і романтично. У будь-якому разі Ліна не знайшла причин, щоб відповісти на його пропозицію відмовою. «Не поїду ж у вечірній сукні в маршрутці», — промайнула думка. Але коли вони з Романом вийшли із зали презентації на вулицю, чоловік чомусь попрямував не в […]
Людмила з Євгеном жили душа в душу, в їхній хатині ніколи не зчинялися сварки, між ними майже ніколи не було непорозумінь. Євген завжди допомагав Людмилі. Під стареньким плотиком на їхньому подвір’ї розквітали соняхи. На столі завжди був свіжоспечений хліб.
Вона посадила мене за стіл, як то бувало завжди. Пригостила пахучим чаєм і домашнім печивом. Бабуся зняла милий квітчастий фартушок, поправила коричневий светрик і сіла навпроти. Її блакитні, мов небо, очі дивилися на мене, а потім ковзнули поглядом за вікно.
Карпо був невисокий на зріст, мовчазний, у вічній задумі. Крім праці на господарстві, його, здавалося, більше нічого не цікавило. А ще був короткозорим — і цю ваду успадкувала одна з його наймудріших дочок, про яку згодом розповім.
Олег довго розглядав дитячі іграшки, що лежали на полицях магазину. Вибір був різноманітний. «Що ж подарувати малому Миколці на день народження?» — розмірковував чоловік. Знав, що хлопчикові до вподоби техніка. Олегові хотілося зробити для Миколки щось приємне, аби він відчував, що не обділений батьківською увагою.
Світлана сьогодні погано спала. Кілька разів прокидалася серед ночі, крутилася в ліжку, різні сумні думки лізли їй у голову. Ось уже шість років, як Сергій за кордоном. Наче й звиклася, але деколи така пустка настає навколо, що душа холоне.
Бувають люди, котрих зустрінеш й отримаєш наче в нагороду здійснення мрій. На світанку мого життя такою стала для мене художниця Анна Семенівна Левандовська.
Того дня Інні було дуже зле — напередодні її коханий, без якого вона не уявляла свого життя, сказав, що полюбив іншу. Цілу ніч жінка проплакала, а зранку вирішила, що покінчить із собою.
