Додому із жіночої консультації Світлана йшла сама не своя. Третя дитина аж ніяк не входила в їхні плани. Улянка — старшокласниця, Максимко теж уже школярик і тут… така несподіванка. Як і передбачала, вдома здійнявся справжній ураган. Ігор був категоричним:
Найбільше за те, що я «засиджуся у дівках», переживала моя бабуся. Маму, мабуть, теж хвилювало, що я єдина серед своїх подруг залишилася самотньою, проте вона відверто про свої переживання мені не розповідала. А от старенька раз у раз наголошувала: «Оксано, недобре людині бути самій, шукай собі пару і обов’язково вимолюй її у Господа».
Цього разу Вероніка їхала з університету додому, в приміське село, автобусом. Сиділа на першому місці, слухала музику й розглядала свій манікюр. Забринів телефон.
Нині, на щастя, переважна більшість батьків помічає у своїх діток музичні здібності ще в ранньому віці — й ті стають учнями музичних шкіл, а найталановитіші — музучилищ, консерваторій… А колись, на початку минулого століття, у довоєнні й післявоєнні важкі роки хто здібностям приділяв увагу? Та й музичних шкіл майже не було. Не те що сьогодні […]
НА КЛАДОВИЩІ БУЛО ТИХО, ТІЛЬКИ ЛИСТЯ ДЕРЕВ ШЕЛЕСТІЛО НА ВІТРІ. МАРІЯ ПОКЛАЛА НА МОГИЛУ КОХАНОГО БУКЕТ РОМАШОК. РАНІШЕ БОГДАН ДАРУВАВ ЇЙ ЇЇ УЛЮБЛЕНІ КВІТИ, ВОНА ВСМІХАЛАСЯ, ВОРОЖИЛА НА ПЕЛЮСТКАХ І ОСТАННЯ ЗАВЖДИ ПРИПАДАЛА НА СЛОВО «ЛЮБИТЬ»…
Історія перша. Василь і Ласочка «Як ми любились та й розійшлися. Тепер навіки зійшлися знов», — слова цієї пісні довелося приміряти на себе Уляні та Василеві. Любилися-кохалися вони колись, долі свої поєднати мріяли, поки не пробігла між ними чорна кішка. Сталося це після весілля двоюрідної сестри Уляни, в котрої та була за старшу дружку. На […]
ЯКБИ ЦІЄЇ МИТІ В ЖЕНІ ЗАПИТАЛИ, ЧОГО ЇЙ НЕ ВИСТАЧАЄ ДЛЯ ПОВНОГО ЩАСТЯ, ВОНА, НЕ ВАГАЮЧИСЬ, ВІДПОВІЛА Б, ЩО НЕМАЄ В СВІТІ ЩАСЛИВІШОЇ ВІД НЕЇ. ХОЧА СТРАЖДАНЬ І ПОНЕВІРЯНЬ, ЯКИХ ЇЙ ДОВЕЛОСЯ ЗАЗНАТИ СВОГО ЧАСУ, ВИСТАЧИЛО Б НА КІЛЬКА ДОЛЬ…
«БАБУСЮ, МИЛА МОЯ, РІДНЕНЬКА, — НЕВТІШНО ПЛАКАЛО БІЛЯВЕ ДІВЧАТКО. — СКАЖИ ДИРЕКТОРОВІ, ЩО Я НЕ ХОЧУ БУТИ СИРОТОЮ. Я НЕ СИРОТА. В МЕНЕ Є ТИ, ДІДУСЬ…» ДІВЧИНКА МІЦНО ПРИГОРНУЛАСЯ ДО БАБУСІ, А ТА ЛАГІДНО ГОЛУБИЛА ВНУЧКУ.
Марина не спала. Подушка була мокрою від сліз, а горло саднило від ледь стримуваних ридань. Жінка вперше в житті не хотіла, щоб наставав ранок. Марина ненавиділа прийдешній день, який забере на війну її сина.
