Ні Світлана, ні Ігор ніколи не приїжджали на зустрічі з випускниками. Ні після десяти років закінчення школи, ні після двадцяти. Вона не хотіла його бачити, бо досі не простила. Все пережила, відболіла, відплакала, майже забула, а пробачити не змогла. Він не знав, як має їй глянути у вічі. Всі ці роки його мучила совість, почувався...
За вікном розгулялася хуртовина. Вона то гуділа, то співала, то завивала різними голосами, кидаючи в маленьке віконце глиняної хатини білі вогкі сніжки. Вікно уже все було засипане снігом, а хурделиця і далі танцювала, зачіпаючи його полою своєї довгої синьої спідниці. «Світу Божого не видно», — любив казати тато на таку погоду — пригадала п’ятирічна Уля...
Передвеликодня субота. Юля з мамою і бабусею Ніною порядкують на кухні. Щороку саме цього дня бабуся пече паску. Цією відповідальною місією в родині займається лише вона. Раніше, коли ще була стара піч, то паску пекла тільки там. Але коли до села дійшла цивілізація і в кухні встановили газовий котел, піч довелося викинути. Тепер паску випікали...
Усі батьки намагаються залишити дітям спадщину, але матеріальну. Про духовну чомусь не йдеться — про ту, яку в кожній сім’ї повинні плекати рік у рік і передавати наступним поколінням як найцінніший скарб. Бо не відомо, чи вгодимо ми дітям матеріальними благами. А якби заклали в їхні душі духовну спадщину, яка не знецінюється і не підвладна...
Часто людина припускається помилок, чинить непоправне, а тоді, коли вже нічого неможливо виправити, починає аналізувати скоєне. Затьмарена пристрастю і гріхом свідомість витісняє з душі все світле. Думається, що ніхто нічого не помітить, усе минеться без шкоди для будь-кого. Галина ніколи не могла жити з одним чоловіком і таємно шукала собі все нових і нових коханців....
Уявляєш, Ростику, до нашого колективу вчора приєдналася нова співробітниця! — захоплено розповідала Марина. — Бог почув мої молитви — і тепер я там не одна особа жі- ночої статі. Ця дівчина наст ільки привітна, доброзичлива. Ще не встигла адаптуватися на новому місці, а вже старалася знайти зі мною спільну мову, подружитися. Сьогодні ввечері домовилися...
Та, що не сприйняла діагноз як точку зворотного відліку. Співзасновниця громадської організації «Амазонки Тернопілля» Галина Чорна — про те, як це — пережити рак, що дала хвороба і як змінилося сприйняття світу після одужання. Про хворобу У моєму житті був нелегкий період. Я жила у стані стресу, дуже багато працювала, виснажувалась, менше уваги звертала на...
У Нелі — другий шлюб. Щасливий. Троє дітей. Старший син уже студент, двоє — школярі. Богдан — турботливий чоловік і відповідальний батько. В їхньому домі ніколи не буває скандалів. Навіть якщо між подружжям виникають якісь суперечки, то чоловік і дружина з’ясовують стосунки тихо й так, щоби діти не чули. І жодного разу, за словами Нелі,...
Марина ледве підвелася з ліжка після важкої безсонної ночі. Тіло не слухалося, душу заполонила гнітюча порожнеча. «Ні кому не потрібна, — думала Марина, запарюючи каву. — Навіть рідним дітям, яких народила, для яких двадцять літ гарувала на чужині…» Як же печуть її ночами руки! Все життя трудилася понад силу, то й підводить тепер здоров’я. І...
КОЛИ ВТОМЛЕНЕ ЛІТНЄ СОНЦЕ ОПУСКАЛОСЯ СПОЧИВАТИ ЗА ГУСТИМ ОЧЕРЕТОМ СТАВКА І СТИШУВАВСЯ ГАМІР НА ПОДВ ІР’ЯХ ОСЕЛЬ, ВОНИ ДОМОВЛЯЛИСЯ ЗНОВУ ЗУСТРІТИСЯ, ПРИХИЛИТИСЯ ОДНЕ ДО ОДНОГО, ПОШЕПКИ МОВИТИ ЛАСКАВІ, ХВИЛЮЮЧІ СЛОВА. Уже пів року Максим із Мотрею приходили до одинокої старої верби, яка притулилась на кінчику берега річки, нахиливши свої ще пишні віти до води. Вона...
