Відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (ПКУ) до платників єдиного податку четвертої групи — сільськогосподарських товаровиробників належать, зокрема, фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року за номером 973-IV «Про фермерське господарство» зі змінами та доповненнями, за умови виконання ними сукупності вимог, визначених підпунктом «б» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПКУ. Про це нагадали в головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Пунктом 297 прим.1.1 статті 297 прим.1 ПКУ визначено, що платники єдиного податку — власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Згідно з підпунктом 14.1.114 прим.2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання — мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контрольні органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у підпунктах 38 прим.1.1.1 і 38 прим.1.1.2 пункту 38 прим.1.1 статті 38 прим.1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ, елементом яких є коефіцієнт «К», який становить 0,05.

Водночас підпунктом 38 прим.1.1.3 пункту 38 прим.1.1 статті 38 прим.1 ПКУ встановлено, що при обчисленні мінімального податкового зобов’язання платниками єдиного податку четвертої групи — фізичними особами-підприємцями, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону за номером 973, коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38 прим.1.1.1 і 38 прим.1.1.2 пункту 38 прим.1.1 статті 38 прим.1 ПКУ, застосовується у половинному розмірі.

Поряд із цим, тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022-й та 2023-й податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38 прим.1.1.1 і 38 прим.1.1.2 пункту 38 прим.1.1 статті 38 прим.1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ, застосовується із значенням 0,04 (пункт 67 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Враховуючи сказане, фізичними особами-підприємцями — платниками єдиного податку четвертої групи при обчисленні мінімального податкового зобов’язання застосовується коефіцієнт 0,025.

При цьому, тимчасово, при обчисленні мінімального податкового зобов’язання за 2022-й та 2023-й податкові (звітні) роки — коефіцієнт 0,02.

Фото пресслужби ГУ ДПС у Тернопільській області