У ЩЕПАНОВІ Є ДВІ ЦЕРКВИ: ОДНА, ДЕРЕВ’ЯНА, ПОСТАЛА В 1638 РОЦІ, І КАМ’ЯНА, ЗБУДОВАНА У 1992-МУ. ДАВНІЙ ХРАМ МАЄ СВОЮ, МОЖНА СКАЗАТИ, ТРАГІЧНУ ІСТОРІЮ. ПРО ЦЕ ОПИСУЄ КАТЕРИНА ЯЦЮК, ЗАВІДУВАЧКА БІБЛІОТЕКИ, В КНИЖЦІ «БЕРЕЖАНСЬКА ЗЕМЛЯ», ЯКА ВИЙШЛА В ТОРОНТО (КАНАДА).
«У селі є стара церковця, дерев’яна… На бані — хрест і місяць. Кажуть, що вони врятували її від розгрому монголо-татарами. Але від місцевих нехристів не врятувалася…
…26 березня 1986 року приїхали з району найманці-безбожники й забрали з храму, який багато років уже не діяв, іконостас, інший інвентар і вивезли за село й спалили. Хотіли ще дещо взяти, але, стверджують очевидці, щепанівці збіглися і не дозволили їм цього зробити».
Однак селяни не заспокоїлися. Хоч були вони, як пише Катерина Іванівна, мешканцями хутора (тоді такий статус мав Щепанів), але інтереси в них були далеко не хутірні. Вони таки домоглися, що в 1988 році у церкві Введення Пресвятої Богородиці почалися богослужіння. А пізніше парафіяни взялися за спорудження нової (камінь під фундамент освятив тодішній парох Андрій Галич). І від четвертого грудня 1992-го церква почала діяти. Правили в ній пізніше також священики Євген Бойко, Володимир Шуль.
А ось після того, як отець Володимир торік у січні відійшов у засвіти, кальненську парафію, до якої входить і Щепанів, очолив молодий священнослужитель о. Михайло Бойко. Парафіяни обох сіл задоволені його діяльністю, бо, кажуть навіть літні люди, він є добрим порадником, мудрим пастирем, котрий щиро трудиться у Божому винограднику на благо Господа і для добра віруючих. Завдяки його старанням у селі облаштовано криницю та поставлено хрест, де святять йорданську воду. Створив о. Михайло й Марійську дружину, де 26 хлопчикам і дівчаткам прищеплюють християнські цінності, навчають їх любити нашу святу церкву та Господа й жити за Його заповідями…
Власне, священик і став ініціатором відзначення ювілею щепанівської святині.
— Я цікавлюся історією, — зізнається він, — і, дивлячись на стареньку церковцю, подумав, що в неї історія багата на події. Перечитав немало літератури, церковної та історичної. Її, до слова, реально описують також емігранти. І в мене визрів задум відзначення відродження церкви провести так, аби воно послужило відродженню духовності та запам’яталось. Із задумом поділився з директоркою школи Марією Сташків, завідувачкою клубу Ольгою Цяпутою, регентом Марією Шумою, які охоче підтримали мене. Назустріч сільським активістам пішли й працівники сільради — війт Петро Партута і секретар Марія Фундела. Ми склали сценарій, залу клубу прикрасили рушниками, й вона заквітла від вишиття щепанівських рукодільниць — давніх і сучасних. Долучився до підготовки ювілею тутешній орендатор, меценат Роман Кіндзерський, який, до слова, жертвує кошти не лише на потреби храму, а й школи, дитсадка, культосвітніх закладів.
Але свято не було б таким цікавим і урочистим, якби на нього не скликав срібним голосом дзвін, що вперше озвався на дзвіниці під час храмового празнику. Придбав же його Іван Цяпута із сім’єю. А під час богослужіння, в якому взяли участь багато священиків та митрополит Василь Семенюк, дзвін освятили.
Концерт же відбувся у неділю.
— Отець Михайло не тільки брав участь у складанні сценарію, він також був дизайнером оформлення зали, — кажуть вдячні організатори свята. — Та й узагалі байдужим ніхто не залишався при підготовці урочистостей. Охоче сходилися на репетиції діти, вивчаючи вірші, пісні на релігійну тематику. Повторювали давні й вивчали нові пісні церковні хористи під орудою Марії Шуми. Сільські інтелігентки створили ансамбль (керівник Петро Данилюк), якому ще й назви не встигли дати. Виступали й чоловічі гурти «Коропчани» та «Мрія», соліст Михайло Сиротюк, дует у складі Марії Шуми й Марії Цяпути. Сподобалися також усім виступи дитячого танцювального колективу «Перлинка» під керівництвом Надії Сташків.
Дуже зворушливою була сценка «Молитва матері», в якій ролі виконували Сергій Кіндзерський, Галина Бабій, Петро Партута й Марія Сташків…
На закінчення свята ведучі Ольга Цяпута і Богдан Кіндзерський, а також сільський голова і секретар сільради дякували організаторам, особливо священику отцю Михайлові, всім учасникам дійства, батькам за подароване свято — величальну на прославу Всевишнього та церкви. А керівники району Василь Вітровий і Петро Репела, а також голова громадського об’єднання «Самооборона Козівщини» Роман Миц, висловлюючи свої враження, зізналися, що вони, як і, напевно, всі присутні, набрались мудрості та багато повчального.
Ярослава ШТОКАЛО-ПАРХОМЧУК.
Козівський район.
На фото: учасники дійства на щепанівській сцені; завбібліотекою, громадська діячка Катерина ЯЦЮК.