Найбільше громадян об’єднує їхня рівність перед законом. Якщо панує право, то гроші, корупційні зв’язки не мають вирішального значення. Тоді навіть чорти змушені поводитися пристойно. Але навіщо нам ці слуги Люцифера?

Поговоримо краще про українські правоохоронні органи та суди. Вони досі не відповідають своєму соціальному призначенню, оскільки не контролюються суспільством і зовсім не орієнтовані на задоволення інтересів простих людей. Як не дивно, але після повалення злочинного режиму Януковича ситуація з дотриманням прав людини в Україні суттєво не покращилася. Щоб наші читачі переконалися в цьому, пропоную цю статтю.  

Автоаварія та її наслідки. 17 вересня 2010 року близько півночів місті Копичинцях Гусятинського району Богдан Заверуха був травмований легковим автомобілем, яким керував Анатолій Горобець. Це сталося на проїжджій частині дороги. На місце автоаварії виїжджала слідчо-оперативна група. Потерпілий і водій виявилися місцевими мешканцями. Згідно звисновком судово-медичної експертизи, Заверуха отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості: відкритий перелом кісток правого передпліччя, садна і синці.

Водій Горобець пояснив слідчому, що тоді їхав з дозволеною швидкістю. Попереду на правому узбіччі побачив пішохода, тобто Заверуху. Коли до нього залишалося 15—20 м, той раптово вибіг на проїжджу частину і потрапив під автомобіль. Аналогічні пояснення дала знайома Горобця, яка під час ДТП перебувала в його автівці.

Згідно з поясненням потерпілого від 25 вересня 2010 року,він тієї злощасної ночі йшов правим узбіччям. Потім побачив яскраве світло і відчув біль у правій руці. Обставин автоаварії не пригадує, бо був п’яний. Водій Горобець допомагає йому лікуватися, і він до нього не має жодних претензій.

Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи слідчий Гусятинського райвідділу внутрішніх справ Р. В. Сапіжаквиніс 28 вересня 2010 року. Начебто пішохід Заверуха раптово вибіг із правого узбіччя на проїжджу частину і внаслідок своєї необережності потрапив під автомобіль Горобця, який їхав зі швидкістю 60 км/год. Водій не мав технічної можливості уникнути наїзду.

Потерпілий поскаржився до суду. Просив скасувати наведену постанову. Зазначив, що тоді йшов проїжджою частиною, біля лівого узбіччя. Тротуар там відсутній. Дорога була добре освітлена вуличними ліхтарями. Зустрічна легківка з великою швидкістю їхала на ближньому світлі фар. За декілька метрів до пана Богдана водій увімкнув дальнє світло фар і засліпив його. Безпосередньо перед наїздом автомобіль і пішохід не змінювали напрямку свого руху.

Заверуха вважає, що наїзд на нього було здійснено навмисне.

Він заперечив зміст пояснення, складеного від його імені 25 вересня 2010 року. Вказав, що того дня слідчий Сапіжак, пославшись на брак часу, запропонував йому підписати чистий аркуш паперу. Пообіцяв, що напише на ньому правдиве пояснення. Тоді потерпілий перебував у лікарні, погано почувався. Тому довірився слідчому. Ніхто Заверусі не відшкодував збитків. Вінпереніс чотири хірургічні операції, йоговизнали інвалідом третьої групи. Свою скаргу потерпілий подав до суду аж у грудні 2014 року, бо до того часу слідчий не давав йому копії оскаржуваної постанови.

Відкриття кримінального провадження. Постановою судді Гусятинського райсуду І. О. Лисюк від 20 січня 2015 року скарга потерпілого залишена без задоволення. Згадані постанови (судді і слідчого) Заверуха оскаржив до Тернопільського апеляційного суду, де їх скасували. Апеляційні судді фактично погодилися з доводами пана Богдана. Як наслідок, слідчий Сапіжак 7 квітня 2015 року розпочав досудове розслідування за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу — порушення водієм правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. За заявою потерпілого слідча суддя Гусятинського райсуду Л. В. Козяр ухвалою від 25 серпня 2015 року відвела слідчого Сапіжака від розслідування цієї автоаварії, бо мала сумніви у його неупередженості. Справу передали старшому слідчому Гусятинського відділу поліції І. В. Дмитріву.

Постанова про закриття кримінального провадження. Її, на радість Горобцеві, пан Дмитрів сотворив 20 липня 2016 року. Дійшов дивного висновку, що водій не винен, бо пішохід сам кинувся під автівку. Зміст своєї постанови приховував від потерпілого майже п’ять місяців. За скаргою Заверухи цю постанову скасувала слідча суддя Гусятинського райсуду Т. М. Цвинтарна, бо слідство не було повним, всебічним і неупередженим.

Повторне закриття кримінального провадження наваживсяздійснити 12 червня 2017 року той же Дмитрів. Цього разу він не був дуже винахідливим і майже дослівно повторив зміст своєї попередньої постанови. Скасування другої постанови пана Дмитріва відбулося 13 липня 2017 року слідчою суддею Гусятинського райсуду Лисюк, і теж за скаргою потерпілого. Матеріали кримінального провадження повернули для продовження досудового розслідування.

Скарги обласним прокурору і начальнику поліції. Їх Заверуха подав у січні 2018 року. Просив не доручати розслідування цієї автоаварії Дмитріву, бо вважав, що останнього міг підкупити водій Горобець. Потерпілому відповіли, що він має право звернутися до суду із заявою про відвід слідчого.

У 2018 році потерпілий спрямував до суду аж три такі заяви. Вказав, що Дмитрів виніс дві постанови про закриття цього кримінального провадження за відсутністю складу злочину, які були визнані незаконними і скасовані.  Майже за  три роки він нічого не зробив для перевірки версії про замах на вбивство. А щоб Заверуха не виявив цих зловживань, не надає йому для ознайомлення матеріали справи, хоч у 2018 році потерпілий з цього приводу п’ять разів звертався до Дмитріва із письмовими заявами. Вказані порушення закону мають системний характер й однакову спрямованість: проти потерпілого. Вони не можуть бути випадковими. В задоволенні цих заяв відмовленоухвалами слідчої судді Гусятинського райсуду Лисюк. Оскарження таких ухвал законом не передбачене.

Друге звернення до обласних прокурора і начальника поліції відбулося 30 червня 2020 року. Заверуха просив покарати слідчих за порушення його прав і повідомити про наслідки розслідування. Наприкінці липня 2020 року йому відповів заступник прокурора Тернопільської області О. Божко. Повідомив про закриття 18 грудня 2018 року цього кримінального провадження за відсутністю складу злочину. Начебто про це потерпілому тричі було спрямовано повідомлення — з долученням копій відповідної постанови. Потерпілий має право подати скарги до суду на бездіяльність слідчого чи прокурора.

Оскільки Заверуха не отримував таких повідомлень, то 31 липня 2020 року через канцелярію Гусятинського відділу поліції подав клопотання про надання йому копії постанови про закриття 18 грудня 2018 року кримінального провадження. Відповіді не отримав й досі не знає змісту згаданої постанови та хто був її автором.

Третє звернення до обласних прокурора і начальника поліції Заверуха спрямував 1 вересня 2020 року. Вказав, що наявність у слідчого повідомлень про закриття провадження та їх реєстрація в журналі вихідної кореспонденції не є доказом того, що такі листи були вручені потерпілому чи здані на пошту. 17 вересня 2020 року отримав відповідь начальника слідчого управління обласної поліції В. Галевича, в якій стверджується, що досудове розслідування в цій справі було всебічним, повним і неупередженим. Слідчі не допустили порушень закону. Потерпілий має право оскаржити в суді рішення, дії та бездіяльність слідчого чи прокурора.

Відповідь пана Галевича не робить йому честі. Адже не може бути розслідування всебічним, повним і неупередженим, якщо перші дві постанови про закриття цього кримінального провадження були скасовані судом як незаконні, а слідчий тривалий час приховував від потерпілого наявність і зміст своїх постанов; якщо майже два роки слідчі і прокурори приховують від потерпілого зміст третьої такої постанови; якщо слідчий понад чотири роки приховував од потерпілого незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом цієї автоаварії. Крім того, в листі пана Галевича проігноровано ключове прохання потерпілого: про надання йому копії згаданої постанови від 18 грудня 2018 року.

Свою четверту скаргу прокурору області Заверуха подав 24 вересня 2020 року. Вказав, що закон зобов’язує слідчого без рішення суду надати потерпілому копію постанови про закриття кримінального провадження. На теперішній час він не скаржиться

до суду на слідчого, бо не знає, хто саме ухвалив останнє рішення в його справі. Просив припинити знущання над ним, зважити на його пенсійний вік та інвалідність і надати йому копію цієї загадкової постанови. Просив також притягнути до відповідальності слідчих, які порушили закон. Допускає, що вони можуть бути підкуплені водієм Горобцем. Відповіді поки що не отримав.

Що робити? Пан Богдан довго не міг зрозуміти, чому слідчі та прокурори систематично приховують від нього зміст процесуальних документів, в яких міститься інформація про вирішення його справи. Але недавно натрапив на книжку про «Руську правду», яку вважають збірником норм права часів Київської Русі. І йому нарешті відкрилася істина. Він дізнався, що за «Руською правдою» чиновник надавав прохачеві копію справжнього рішення тільки після одержання хабаря (мзди). Тому наш потерпілий (від водія Горобця та від українських чиновників) вирішив шукати правду за кордоном — у Європейському суді з прав людини.

Замість епілогу. Автор цієї статті надавав Богданові Заверусі правову допомогу під час оформлення його скарг на рішення слідчих та суддів. Наведені фактичні дані про обставини автоаварії були взяті з офіційних процесуальних документів. Вони не містять таємниці, бо вказану кримінальну справу (провадження) сім разів переглядали в судах. Про справедливість рішень слідчих, їхніх керівників, прокурорів та суддів нехай міркує наш читач.

Орест ЗВАРИЧ.