Пам’ять нації — це пам’ять кожної людини, кожного роду, кожного села чи міста… Без пам’яті не буде історії, а наша історія — це ключ до розуміння та розбудови майбутнього. На жаль, сучасна історія України пишеться кров’ю — кров’ю її Героїв, найкращих синів і дочок, що ось уже котрий рік боронять рідні терени у жорстокому протистоянні з російським агресором.
Пам’ять шести Героїв-односельців, шести мужніх воїнів-захисників, що віддали свої життя за вільну й незалежну Українську Державу, ушанували 26 жовтня, в день святого Димитрія-Миротворця Солунського, в селі Яблуневі Копичинецької громади Чортківського району. На території дендропарку Яблунівського ліцею відкрили та освятили меморіальний комплекс «Алея Героїв», створений на честь полеглих у російсько-українській війні яблунівчан: Володимира Бучинського, Володимира Желяска, Ростислава Вонітового, Андрія Крушельницького, Павла Луціва та Віталія Сидорука. Усі вони були молодими, активними, творчими й небайдужими людьми, гідними громадянами, життєві обрії яких простягалися так широко і обіцяли так багато. Але не судилося — спільний подвиг захисту і відваги об’єднав ці долі в одну звитяжну, трагічну і навік незабутню історію.
Урочистий обряд освячення меморіалу очолив владика Павло (Кравчук), правлячий архиєрей Тернопільсько-Теребовлянської єпархії Православної церкви України. «Воювати можна по-різному. Воювати можна за гроші, воювати можна за славу. Можна воювати, щоб грабувати, принижувати. Але ніяка сила, ніяка слава, ніякі гроші не дадуть мотивації, щоб жертвувати собою, щоб віддавати своє життя за рідний дім, рідну землю. Це може зробити тільки любов — справжня, християнська, синівська любов… Та сама любов, яка була в серцях наших Героїв. Заради цієї любові вони пішли у бій — пішли, щоб перемогти. І вони перемогли — але, на жаль, ціною життя, звершили свій подвиг, аби ми прийняли його як найдорожчий дар», — наголосив єпископ. І ці пронизливі слова ще довго відлунювали в серцях присутніх, коли родичі полеглих відкривали пам’ятні банери із портретами полеглих бійців…
Під час велелюдного дійства звучали зворушливі вірші й пісні, доросле покоління і сільська юнь єдналися у спільному глибинному переживанні моменту.
Як зазначив Юрій Сидорук — автор проєкту «Алея Героїв», батько одного із полеглих захисників, Віталія Сидорука, про якого я вже писала на сторінках «Вільного життя плюс», в Яблуневі цього дня відкривали й освячували «не просто Алею, а дорогу пам’яті та совісті, яка вестиме нас і тих, хто прийде після нас, у світ, де імена наших рідних Героїв не зникнуть із людських сердець».
А для того, аби гідно увіковічити подвиг молодих односельців, під керівництвом пана Юрія в Яблуневі було виконано насправді значний обсяг роботи: ділянка біля пам’ятника Солдатським вдовам, а також сам пам’ятник сьогодні мають ошатний і оновлений вигляд. Обабіч Алеї висаджено два ряди молоденьких туй, біля кожного банера — квіти й лампадки, облаштоване освітлення. Окрім того, коштом родин загиблих на Алеї встановлено кілька нових скульптур: «Ангел миру», «Архангел Михаїл», «Покрова», «Благословіння Ісуса». Автором статуй, до речі, є скульптор Володимир Палагнюк із села Лисівців Чортківського району, а вхідну арку та рамки із нержавіючої сталі під банери створив талановитий майстер Іван Ворона.
До реалізації масштабного і дороговартісного проєкту долучилися численні благодійники та жертводавці. Особливу подяку висловив пан Юрій Володимирові Любому та його родині, Андрієві Токару та його донькам, Олегові Лозінському, Ігорю та Світлані Олійникам, Юлі та Степану Сигілям, Олександрові Гриціву, Петрові Чорнію, Богданові Сидоруку, Олі та Василю Гаврилюкам, Людмилі та Ярославові Максимовим, Оксані Плекан, Мар’яні та Андрієві Шабатівським, Михайлові та Володимирі Рогатинським, Василю Процківу, Миколі Демидасю, Володимирові Шафару, Русланові Пришляку, сім’ї Гончарук за виконання земляних робіт, старості с. Сухоставу Іванові Матіяшу, Михайлові Мацику та багатьом іншим чоловікам і жінкам, хто в різний спосіб долучався до облаштування Алеї. Також пролунала подяка на адресу Івана Іскерського, Дмитра Сигіля, Михайла Новіцького, усіх підприємців і меценатів, дотичних до створення меморіалу. Від себе додам, що найглибшої поваги та вдячності вартий і Юрій Сидорук із його найближчими — дружиною Лілією, мамою Богданою, нареченою загиблого Віталія Іриною, що стала цій сім’ї наче рідна, та всіма однодумцями, хто вірив і підтримував на шляху втілення складного, але такого важливого задуму. А благословив яблунівчан на створення цього проєкту отець Роман Левенець, за що йому також особлива подяка.
Відвідав урочисту подію в Яблуневі голова Тернопільської обласної ради Богдан Бутковський, який відзначив особливий патріотизм і духовну стійкість, якими вирізняється спільнота Яблунева, а також зачитав вірш власного авторства, створений на основі пережитого воєнного досвіду.
З коротким словом до присутніх звернувся побратим полеглого Віталія Сидорука, військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Володимир Боднар на псевдо «Обес» — а також він передав батькам Віталія книгу про бойові звитяги «Едельвейса», зі зворушливим підписом командира бригади, де розповідається й про подвиг Віталія.
Наприкінці відкриття меморіалу голова Копичинецької громади Богдан Келічавий подякував людям за вшанування пам’яті полеглих односельців, зазначивши, що загалом уже 37 жителів громади полягли на фронтах новітньої російсько-української війни, долучившись до лав Небесного воїнства. І пам’ять про кожного з них, поза сумнівом, має бути збережена та осмислена як наш найцінніший спадок, як жертовний дарунок усім нам — задля спільного мирного і щасливого майбутнього нашої Вітчизни.
Уляна ГАЛИЧ.
На фото авторки: урочисті моменти відкриття «Алеї Героїв» у Яблуневі .