Три дні так званий Козацький острів тернопільського гідропарку «Топільче» шумів-гомонів строкатою публікою. Тернополян і гостей вабило таїнство народних ремесел. І порядкували бал тут гончарі, які доводили, що ліплять горшки все-таки не святі. Це ремесло одне з найдревніших у земної спільноти. Тисячолітні викопні черепки ми стуляємо докупи й милуємося витворами старих майстрів. За цими свідками минувшини дізнаємося, як жили наші далекі предки. З часу, коли людина винайшла гончарний круг, техніка виготовлення глиняного посуду мало змінилася. Хіба що зростає майстерність загалом. Хоч окремі вироби древніх умільців вражають нас і нині своєю недосяжністю.
Фестиваль «Не святі горшки ліплять» зібрав у Тернополі гончарів зі всіх куточків України, навіть з Білорусі прибули майстри. Іван Братко живе і працює в США. Займається скульптурою і до гончарства прикладає руки. Майже щороку прилітає в Україну. Нині старався підлаштуватися з поїздкою так, щоб взяти участь у фестивалі. У суботу ліпили і випалювали спільний твір — великий глек. Наступного дня, коли виріб охолов, його обміряли й назвали найбільшим глечиком Тернополя — висота 1 м 63 см, діаметр 92 см. Кожний майстер залишив свій автограф ще й на сирій глиняній макітрі. Відтак її піддадуть термічній обробці. Було підбиття підсумків, нагородження переможців. Для майстрів давнього ремесла найголовніше — поспілкуватися, познайомитися з побратимами по цеху.
В. БУРМА.
На фото автора (зліва направо): майстер-клас для малечі; отакий він, найбільший глек Тернополя; гість із США Іван БРАТКО.