Наприкінці минулого тижня спливло дев’ять днів відтоді, як 19 вересня на 76-му році пішов із життя кандидат у майстри спорту із шахів, суддя національної категорії Іван Степанович Вовчишин. Невимовно гірко втрачати старших товаришів і друзів, з якими був знайомий більше трьох із половиною десятків літ.
Уперше зустрілися з ним у далекому вже нині 1973-му. Спочатку Іван Степанович судив змагання, в яких я брав участь. А коли доріс до кандидата в майстри спорту, неодноразово зустрічалися з ним за шахівницею під час обласних і міських турнірів.
Із моменту офіційної реєстрації Тернопільської обласної шахової федерації в 2001 році Іван Степанович очолив її колегію суддів. Поважали Івана Вовчишина і в Києві — запрошували обслуговувати важливі національні змагання, на яких він виконував обов’язки головного секретаря.
Досвід Івана Степановича допоміг провести в нашому краї шість національних чемпіонатів України серед юнаків і дівчат різних вікових груп. На дебютних із них головним арбітром був голова національної колегії суддів Олег Григорович Товчига. Високо оцінивши професіоналізм і кваліфікацію місцевих рефері, він усі наступні чемпіонати України довірив обслуговувати Тернопільській колегії на чолі з Іваном Вовчишиним.
Навіть будучи найкраще серед земляків ознайомленим із тонкощами суддівства шахових змагань, Іван Степанович завжди відвідував обласні суддівські семінари, нарівні з усіма здавав іспити, щоразу інспектуючи себе в знанні та застосуванні шахових правил. За всю свою суддівську кар’єру жодного разу не оскандалився і не образив когось…
Одне слово, Іван Степанович Вовчишин був принциповою і водночас доброю людиною, справедливим суддею, якого любили та поважали шахісти України.
Ігор ПОДОЛЬСЬКИЙ,
заступник голови Тернопільської обласної шахової федерації.
Від редакції. Заступник голови обласної шахової федерації Ігор Зіновійович Подольський у своїх спогадах насамперед згадав про Івана Вовчишина як про багаторічного голову колегії суддів. Про шахову ж творчість Івана Степановича неодноразово розповідав, на жаль, теж уже світлої пам’яті шаховий оглядач «ВЖ плюс» Микола Іванович Добровольський.
Як у матеріалі «Так атакує Вовчишин», опублікованому в нашій газеті півтора десятка років тому. Пропонуємо його вашій увазі.
ТАК АТАКУЄ ВОВЧИШИН
Один із найдосвідченіших шахістів Тернопільщини, кандидат у майстри спорту, суддя національної категорії Іван Вовчишин часто радує прихильників древньої гри глибокими комбінаціями, несподіваними ударами, філігранним проведенням ендшпілю.
Ось і в першості Тернополя серед ветеранів Іван Степанович зіграв кілька партій, які могли б здобути приз за красу в усеукраїнських чи міжнародних турнірах.
На першій діаграмі — позиція після 32-го ходу білих (ними грав Й. Гнатик). Незважаючи на матеріальну перевагу білих, чорні атакують: 32. …Т:f3! Із загрозою 33. …Фh3+ і 34. …Т:f1+ 35. Ф:f1, Ф:f1Х. Білі прийняли жертву — 33. Кр:f3. Далі все відбулося форсовано: 33. …Фh3+ 34. Кре2, Ф:g4+ 35. Кре1, С:е4 36. Тс8+ Крh7 37. Фе2, Фh4+ 38. Крd1, Сg6! 39. Тс5, Фе4! 40. Тс1, d3 41. Фf3, Ф:f3 42. Т:f3, Сh5 — білі здалися.
— На 33. Т:f3 було би 33. …Ф:g4+ із великими матеріальними втратами білих, — прокоментував Іван Степанович. — Зрозуміло, що два слони чорних сильніші від білої тури. Причому бачив, що 40. …Сh5! виграє, але дав можливість відзначитися і пішакові.
Після 39-го ходу білих недовго тривала і партія А. Невожай — І. Вовчишин (див. другу діаграму): 39. …dc 40. Тf8+ Крh7 41. К:с3, Тd3 (загроза 42. …Т:h3Х) 42. Т1f3, Т:f3 43. Т:f3, К:f3+ із наступним 44. …Кg1+ і виграшем ферзя. Білі склали зброю.
На фото: лауреати одного з традиційних турнірів серед передплатників «ВЖ плюс»: крайній зліва у верхньому ряду — Іван ВОВЧИШИН.
Фото Василя БУРМИ