Дороге моє кошенятко, кохана Оксаночко! Ти знову на мене образилася. Звинуватила в тому, що у мене в душі немає ні грама романтики, поскаржилася на те, що я ніколи не кажу тобі слова любові.
Це справді так. Мені далеко до героїв тих програм, які ти полюбляєш дивитися. Напевно, я ніколи не зможу так красиво висловити свої почуття, як би тобі хотілося. Але я люблю тебе. Чесно-чесно. Коли ти заспана і нервова. Коли усміхаєшся або зосереджено перегортаєш сторінки цікавої книжки. Коли дивишся на сонце і мружиш очі. Коли муркочеш по телефону «Скоро буду вдома».
Я не уявляю, як би жив сьогодні, коли б у день нашого знайомства ми розминулися. Адже тоді в мене не було б тебе. Уявляєш, яким самотнім я б почувався? На щастя, доля подарувала мені тебе, кошенятко. Уже п’ять років ми разом. І хоч я не вмію влаштовувати вечерю при свічках, робити загадкові сюрпризи, писати вірші, повір, моє серце переповнене любов’ю до тебе.
Я дуже-дуже кохаю тебе, Оксаночко. Просто майже ніколи не кажу про це вголос. Ти — найдорожча людина в моєму житті, мій сенс буття на цій Землі. Я завжди, чуєш, завжди кохатиму тебе і робитиму все, щоб ти була щасливою. Надіюся, ти помітиш моє зізнання в «Калині», яку читаєш щотижня, і більше ніколи не сумніватимешся у щирості моїх почуттів.
Твій ЮРЧИК
Фото з вільних джерел