Пам’ятаю, коли завагітніла, то чоловік не тямив себе від щастя. Купував мені свіжі фрукти-овочі, щоразу відпрошувався з роботи, щоб відвезти мене до лікаря, пильнував, аби я не втомлювалася за домашніми клопотами. Коли на УЗД повідомили, що народиться дівчинка, коханий дуже втішився, бо мріяв про донечку.
Але після того як ми з малою повернулися із пологового, турбота мого чоловіка ніби у повітрі розтанула. Взяв згорток на руки, подивився на личко, потримав хвилину і віддав мені, бо дитина розплакалася. Відтоді минуло два з половиною роки, а я досі не можу «розбудити» в коханому турботливого татуся. Спочатку він мене переконував, що не підходить до малої, бо боїться, що ненароком травмує її таку крихітну. Згодом уникав няньчитися з дитиною, бо в доньці на деякий час прокинулася ревнивиця — вона не відпускала мене ні на хвилину. Але тепер наша дівчинка підросла і дуже потребує спілкування із татом, хоче, щоб він її взяв на ручки, побавився з нею, допоміг вивчити віршик на свято в садочку. А він прийде з роботи, скаже до неї пару слів — і все. Або посадить малу на коліна, а сам читає газету. Звісно, дитині стає нудно і вона швидко шукає собі інше заняття.
Я впевнена, що чоловік любить нашу малечу, він купує їй солодощі, ніколи не економить на якісному одязі чи взутті для неї. Але ж дитині потрібні не тільки матеріальні блага, але й батьківське тепло, увага. Багато розмовляла про це з благовірним, він же стоїть на своєму: не вміє її зацікавити, не знає про що з нею говорити, якими іграшками бавитися.
І справді, у чомусь чоловік таки має рацію. Чому для майбутніх і новоспечених мамусь існує стільки курсів, тренінгів, продається багато літератури, а інформації для татусів — обмаль? Ну не до багатодітних сусідів же його посилати, щоб перейняв досвід відповідального батьківства… Дорогі мами-читачки «Калини», поділіться, будь ласка, як ви привчали своїх «половинок» проводити спільний час з малечею?
ГАЛЯ
Зборівський район
Фото з вільних джерел