Чимало мам зауважували, що їхні маленькі дітки ніби частково пам’ятають, звідки вони приходили в цей світ, як вибирали маму, інші дрібні, на перший погляд, дивні деталі.
До прикладу, моя молодша донька Катруся, коли їй було півтора року, вже добре розмовляла і розповідала про все, що бачила й відчувала. Причому жодного натяку на бурхливу фантазію у дитини не було — як старенька розмірковувала про життя. Одного дня пізньої осені, коли вже темно, але ще не пізно, ми з нею прогулювалися біля будинку. Коли Катрусю посадила на гойдалку й розгойдала, дитина подивилася замріяно на небо, де світився великий круглий Місяць, і, показуючи пальчиком, видала: «Мамусю, подивися, ось там мій будинок!» Перед цим ми розмовляли про зовсім сторонні речі.
Таких історій в інших родинах можна почути багато. Так, мама трирічного Кирилка розповідала: «Я варила обід. Аби дитину хоч чимось зайняти, дала йому всі фото, що зберігалися вдома. І ось підбігає син до мене з чорно-білою фотографією, на якій я в юності з мамою, котра незадовго до його народження померла, й каже: «Мамо, а я пам’ятаю тут тебе і твоє зелене плаття! Ти в той день на автобус запізнилася». У мене очі на лоба полізли. Питаю: «Синку, звідки ти знаєш? Тато розповів?» «Ні, я тебе бачив зверху, — каже. — Мені тебе показували і сказали, що ти будеш мені мамою».
А ось історія родини молодої жінки, котра розповіла, як її донька нещодавно здивувала: «Мамо, а дідусь з пишною рудою бородою передавав вам усім привіт!» Дідусь із рудою бородою — це прадід цієї жінки, вона його бачила тільки маленькою дівчинкою, а єдине чорно-біле фото поганої якості зберігалося в її матері в альбомі. Дівчинці його не показували точно, адже дитині в такому віці такі фото розглядати не цікаво. Тому, поговоривши з матір’ю, жінки дійшли висновку, що дитина й направду бачилася зі своїм прапрадідом до свого народження!
Ще одна молода мама розповідала про те, як її син описував, що таким, як він, діткам показували на якомусь екрані «дядьків» і «тіток», аби вони вибирали собі батьків. Іншій мамі її донька, чотирирічна Марійка розповідала: «А коли мене до тебе в животик відправляли, прилетіло янголятко і сказало, що мене назвуть на честь однієї гарної тітки, яка мені допоможе». Дівчинка не знала, що коли її мама була вагітна, незадовго до пологів вона послизнулася і впала. Їй допомогла одна жінка — відвезла в лікарню і була там, поки не з’ясувалося, що все добре. На честь тієї жінки мама і вирішила назвати доньку Марійкою.
Найдивовижніша, напевно, історія про дівчинку Катю. У віці двох із половиною рочків вона сказала батькам, що разом із нею її маму й тата вибрали ще два хлопчики. Але одному не дозволили вибрати цих батьків, а другому сказали готуватися. Через рік у мами Каті стався викидень — вона втратила хлопчика. А через два роки народила здорового сина. Передбачення маленької доньки батьки пам’ятали і розповіли це знайомим.
Підготувала Варвара СИНЯВСЬКА
Фото з вільних джерел