Як то тяжко старому висунутися далі за свого плота! А як тре податися в яке інше село чи до міста, то щось страшне.
Поки доклигаєш до тої зупинки, то дух у підошвах буде квакати. Але нічо, ми люди моцні, як обценьки. Сунемо, стогнемо, горбимося, паличкою підпираємося, але таки доїдемо-дойдемо туди, де нам треба. Так і я. Причеберяв до зупинки, всівся на лавочку та й чекаю автобуса. Дивлюся, а тая зупинка, яку так файно облаштували тілько рік тому, вже ржу пустила.
От ви скажіть, нащо таку файну зупинку нищити, га? Вивіска — глянц, бляха зелена, аж очам приємно глядіти, лавочка дерев’яна полакована, смітничок обабіч чемненько вмостився. Гейби то не Україна, а загряниця. І на тобі — тутка тобі за неповний рік людиська зробили казна-що. А потім жаліються, же Янукович і регіони нас у Європу не пускают. Не бійтеся, вони собі таку Європу зробили, же нам сі не снило. Та ще й за наші гроші. Але ж нам ніхто не винен, же якась приблуда зупинку обклеює липучками, малює ієрогліфи, шкрябе бляху і трощить дерево! Хоч бери та й руки повідбивай! І вже по металу побігла ржа. То там, то сям покоричневіло, побуріло, патьоки пішли. Ще тільки не вистачає комусь клепки, аби букви на назві позапацькувати.
Добре, хоць українська кухня не ржавіє. Ні пляцки, ані які інші смаколики. Думаю, як наїстетеся нашої національної смакоти, а не тих бургурів, хот-здохів та єнчої нечисті, то і шлунки ваші, і мізки ржою не візьмуться. Так що подавайте приклад домашнім манкуртам, аби не нищили народне добро і не псували чиюсь працю. Ото дам вам рецепта тортика «Сніжинка» (згадав-но собі, яко на початку жовтня сніжок уже політував) від пані Надії Матуньо із села Степового, що на Підгаєччині.
Три яйци збийте з неповною шклянкою цукру, додайте чайну лижку амоняку і стілько ж соди, погашеної оцтом, та ще зо три столових лижки муки. Тісто замісити таке, аби не липло до рук. Розкачайте його і поляйте шістьма чайними лижками топленої маргарини чи масла. Складіть у конверт, руками помняцкайте. Поділіть на шість тоненьких частин і викладіть на квадратну бляшку. Печіть 5—10 хвилин. Тим часом робіть такую масу: літру сметани збийте зо склянкою цукру, додайте пакетик ванільки. Розробіть галяретки на свій смак, охолодіть їх і поріжте на смужки. Теперка, коли коржі готові, такво перемастіть: корж — крем — галяретка. І так усі коржі. Зверху нафантазуйте, як вам сі схоче: чи кокосовою стружкою посипте, а чи чоколядою або ж мастикою. Дайте, хай настоїться, маса коржі просякне, а тоді наминайте. І хай вам за вухами лящить.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте