Назва «дайкон» перекладається з японської як великий корінь. Коренеплоди у нього справді великі (в Японії досягають ваги 16 кг). У нас вони важать від 0,5 до 4 кг. Цей коренеплід містить мікроелементи: калій, магній, залізо, фосфор. У ньому багато бета-каротину, присутні всі вітаміни групи В та вітамін С. І при цьому він не містить гірчичних олій, які збуджують серцеву діяльність і в деяких випадках протипоказані. У дайконі багато фітонцидів, що вбивають шкідливі мікроорганізми. До того ж у ньому є лізоцин, який уповільнює розмноження бактерій. Крім коренеплодів, у їжу можна використовувати і бадилля свіже чи бланшоване.
Дайкон не любить тривалого світлового дня (більше 12—15 годин) — він стрілкується. Тому його треба сіяти або ранньої весни, або в кінці липня. Ця культура досить невибаглива до грунту, важливо тільки, щоб він був пухким на глибині не менш як 25 см. Але все-таки для важких глинистих грунтів краще підходять сорти Сіроагарі і Шогоїн, для суглинків підійдуть Міясіге і Токінасі, для легких грунтів можна використовувати сорти Нерріма і Ніненго. При посіві в кожну ямку кладуть по 2—3 насінини, а після появи справжніх листочків зайві сіянці проріджують. Рослини при проріджуванні краще не висмикувати, а вискубувати, щоб не пошкодити коріння, яке залишилося. Якщо занадто пече сонце і грядка за день пересихає, її краще замульчувати. Сходи з’являються досить швидко (на 3-й день).
Дайкон — вологолюбна рослина, тому грунт повинен бути досить зволоженим протягом усього часу вегетації. При нестачі вологи коренеплоди тверднуть, а сама рослина може піти в стрілку. Найбільше ця культура потребує калію та азоту, в меншій кількості — фосфору. Під час росту листя потрібен в основному азот. У середині вегетаційного періоду, коли починають формуватися коренеплоди, збільшується потреба в калії. У цей час можна провести 2—3 підживлення з періодичністю два тижні настоєм попелу (склянка на 10 л води). Під час підживлення можна додати суперфосфату (10 г на 10 л води). Але за наявності мульчі і при використанні сидератів без підживлення можна обійтися, досить зрідка поливати трав’яним настоєм. Через півтора-два місяці після посіву можна збирати урожай.
М. ЗЕЛЕНСЬКА
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте