Дуже любить моя дружина дивитися телепередачі про те, як живуть олігархи. Коли показують їхніх дружин і дочок, розповідають, скільки грошей вони витрачають на одяг і різні процедури, щоби бути красивими, де відпочивають, що їдять, — очі в моєї ледь з орбіт не вилазять.
А я спостерігаю за тим захопленням і думаю собі так. Якщо мою дружину, наших сусідок, кум чи будь-яку нашу жінку перенести із сільського пекла в олігархічне середовище, то вони заткнуть за пояс тамтешніх красунь. Та якщо котрусь із моделей чи дружин депутатів переселити в село, дати їй шмат городу, корову з телям, пару свиней, табун птиці, а ще зо двоє дітей, стареньких батьків, і щоб треба було й на роботу ходити, і коло дому працювати, — то пропала б вона, як руда миша. Не дала б ради нічому, і її силіконова краса швидко здулася б. Не впевнений, що після всієї роботи їй іще хотілося б вечорами вишивати, ростити квіти, співати. А наші — і вишивають, і співають!
Проблема наших селянок у тому, що вони не мають грошей і часу на себе. Але як ідуть у неділю одна з другою до церкви, то є на що подивитися. Вишиванки — на заздрість усім дизайнерам. І переважно вишиті власноруч. А яка в наших жінок засмага! Олігархині тисячі євро викидають на таке, а наші красуні на «зеленому» морі задурно перетворюються на мулаток-шоколадок. І для фігури фізична праця на свіжому повітрі корисна. Не треба на спортзали витрачатися, марнувати час на прогулянках.
Можу тільки уявити, скільки грошей проїдають пані в рестораціях. Наші ж дружини і матері годують свої сім’ї вдома смачною екологічно чистою їжею, яка в світі коштує недешево. Не знаю, чи багато заможних пані готують самі, для них це — космос. А звичайні жінки всі господині. І варять, і печуть. Як наготують на празник, то столи вгинаються!
Якби нашій жінці стільки грошей, як мають дружини олігархів, то вона знайшла б, на що їх витратити. Ремонт зробила б у хаті, обгородилася б кованим парканом, вивчила б дітей, купила б кожному по машині, по квартирі, помогла б хлопцям, котрі нині захищають нас в АТО, дала б на операцію якійсь хворій дитині… Але сумніваюся, що купувала б одяганки для пса чи водила б його в собачу перукарню. І точно не віддала б тисячі євро за сукню, що ледь прикриває грішне тіло, бо в такій ні до церкви не підеш, ні на весілля. І діаманти в писок не вставляла б, а тим паче не замінювала б власні зуби на вставні, бо то якась дикість. А пластична операція взагалі не вкладається в систему цінностей простої сільської жінки. Бо якою ж дурною треба бути, щоб лягти під ніж хірурга здоровісінькою — тільки щоб збільшити груди чи надути варги.
Наші жінки, хочу вам сказати, — красуні найперші. Чоловікам треба їх любити, цінувати, берегти, давати їм час на перепочинок. Бо мало який хлоп розуміє, що має вдома скарб. Якщо оточити нашу жінку турботою, любов’ю, то вона засліпить своєю красою сонце. Бо зовнішня краса залежить від краси внутрішньої, від задоволення життям, усвідомлення того, що тебе люблять, що для когось ти — найкрасивіша, найдобріша.
Тож якщо чогось і не вистачає нашим жінкам, то це люблячих господарних чоловіків поруч із ними. Адже краса завжди в очах того, хто кохає. Любімо своїх дружин, бо вони того варті.
Якщо ваша жінка вкотре «прилипне» поглядом до телевізора, коли показуватимуть «Світське життя», плюйтеся і критикуйте тих, на кого вона задивлятиметься. І кажіть, що будь-який олігарх мав би за щастя одружитися з такою жінкою, як вона, але пощастило не йому, а вам.
ВОЛОДИМИР
Теребовлянський район.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте