Надумав я си поміняти гроші. Нє, не на євро чи доляри, бо теперка валюту, як розказує мій сусід, вдень із прожектором не знайдеш. А поміняти дрібні гроші на грубі.
Отаво пішов до склепу за сірниками чи дріжджами, то назбиралася в пуделку по гривню й по дві добра купка. А копійок скілько! То хтів бим поміняти. Аво будут колядники ходити за два тижні, і що їм давати?
Колись навпаки — міняв грубі на дрібні. Бо теперка дітиська пішли такі бізнесменські, же за гривню навіть хвіртку не відкриют, не те щоби рота до співання. А минулого року шкандибав я на Степана від їдного колєги з гостини та й перестрів кількох малих. Ідуть і сі сперечают. «Я, — каже їден, — он у ту хату більше колядувати не піду». І тицьнув пальцем на Йоськове обійстя з розчепіреною брамою. «А чо? Мало дали?» — хазяйновито спитався другий. «Ая. Запхали мені в руку два рублі і півпакета яблук та пиріжків дали. А я шо з ними робити буду? Продавати під магазином? Он вуйна дала сто гривень, а дядько Петро двадцятку тицьнув. До таких тре ходити, — взявся повчати перший. — А ті, що дають дріботу, хай самі си колядуют».
Так що я вирішив цегоріч поміняти дріботу на груботу і бути певним, же хтось під вікном та й зацвірінькає «Нову радість». А в придачу можна і кавалок смаколика вділити. З ним тре троха сі побавити, але воно того варте.
Взяв я 400 грамів печенька, розтовк качалкою на однорідну сипучу суміш, лишив у склянці жменьку про запас, а решту вимішав зі 150 грамами розтопленого масла. Тоди взяв круглу форму для випічки, застелив харчовою плівкою, виклав туди масу, втрамбував і запхав у холодильник. Потім взявсі за желе. Взяв дві пачки «зеленого», розвів, як книжка пише, заляв його у миску, яка в діаметрі менша за форму для випічки і поставив застигати. Як застигло, запхав миску в теплу воду, аби желе відлипло, і акуратно викинув на тую масу печенькову. Тоди взявсі за друге желе, сметанне. Півлітри молока спражив, пристудив і залляв 35 грамів желатину, файно розмішав, аби грудочок не було, і лишив стигнути. За той час збив міксером 750 грамів сметани і шклянку цукру, який попередньо перевів на пудру. Трошки сипонув ванілі й кинув лижку повідла зо смородини. Збиваючи масу міксером, потрошка долив молока з желатином. Акуратно вилляв її у форму для випічки до печенька і зеленого желе та поставив у холодильник. Коли всьо добре застигло, посипав рештками печива тортик.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте