Не любив я в дитинстві яєц варених. Білок обгризу навколо, а жовток лишу.
Такий вже гидкий і несмачний був, же то страх. Наварить мама банячок яєць (а кури неслися, як на зло) і зранку всім по дві-три штуки на миску. Я на ганок вийду, білок обчищу, а жовтком із Тузиком поділюся. Так ми жили в дружбі і взаємовигоді: кожен їв те, же йому сі хтіло. І як мене не силували всеньке яйце з’їдати, ніяк не міг втиснути його собі в жолудок. Ставало їдло поперек горла й від того нудило ще більше, ще більша нехіть росла до тих яєц.
Правду кажуть люди — силою не будеш милою. А от рецепти від наших газдинь не силувані, зато милувані. Маю рецепта рурок від пані Марії Возняк із села Лапшина Бережанського району.
Берете їдну кишку, як на кров’янку. Миєте, шкрабаєте, даєте настоятися в підсоленій воді. Тоди берете десять великих бараболин, чистите, трете на тертці, як на тертухи, додаєте дві чубатих лижки шкварків мелених, кришите їдну середню цибулю і дусите кілька зубчиків часника. Можна дати трошка дрібно натертої моркви — вона дає файний колір. Суміш перчите, солите і напихаєте сирою в кишку. Тоди берете нитку, перев’язуєте кишку в кількох місцях, аби виглядало як в’язка сосисок. На бляшку ставите фольгу, аби не пригорали наші рурки, викладаєте ковбаску, поливаєте зверху смальцем, трошка вливаєте води і на півгодини поставте пектися. Як зверху зарум’яниться, тоди витягніть, переверніть, і най другий бік припечеться.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК
Ілюстрація Миколи ПИЛИПОВИЧА
Прокоментуйте