Активіст Іван Макух влаштував одиночний протест у приміщенні обласної державної адміністрації. Таким чином чоловік вкотре намагався привернути увагу влади й суспільства до проблеми занедбаної святині у Краснопущі, що на Бережанщині.
Нагадаємо, Іван Макух разом із групою однодумців ще від здобуття Україною незалежності робить усе, аби повернути стародавню будівлю монастиря Різдва святого Івана Хрестителя, якій нещодавно виповнилося 350 років, ченцям-василіанам. Два роки тому споруду, у якій на той час діяв головний корпус Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату, офіційно віддали у власність церкви. Проте земля та решта будівель на території святині й далі належать обласній раді.
— Територія і каплиця дотепер не закріплені за церквою. Відбувається наруга як над святинею, так і над людьми, яких після факту передачі із келій переселили в інші монастирські приміщення, за які ми нині боремося, — пояснює Іван Макух. — Хворі живуть у жахливих умовах. В одній палаті тісняться по восьмеро-десятеро осіб. Крім того, люди страждають від свавілля працівників закладу — на його території відбувається садизм, розпуста, п’янство. Так, на Покрову мама одного з підопічних застала персонал інтернату за розпиванням спиртного. Санітари використовують пацієнтів, як безвідмовну робочу силу. Хлопці працюють у господарствах жителів Краснопущі та навколишніх селах.
Пан Іван зазначає: розв’язати проблему, як із відновленням монастиря, так із покращенням умов проживання підопічних закладу реально, а всі відмовки влади називає вигадкою. За словами чоловіка, урядовці нарікають на неможливість переселення понад 70 мешканців будинку-інтернату (наразі лише частину з них перевели до аналогічного закладу в Почаєві на Кременеччині, для решти, кажуть, бракує місць). На думку групи активістів, для проживання хворих можна облаштувати приміщення колишньої лікарні, яку закрили кілька років тому в сусідній Урмані. Або ж виділити для будинку-інтернату приміщення колишньої бережанської виправної колонії.
Проте, як заявляє Іван Макух, влада й надалі продовжує противитися задумам громади. Наприклад, оглянувши проект монастирського подвір’я, комісія заявила про потребу природоохоронної зони, хоча, зазначає чоловік, йдеться про облаштування святого місця, а не фабрики чи заводу. А поки урядовці котрий рік гадають над вирішенням питання, старовинні будівлі руйнуються, зокрема не без втручання працівників інтернату. Не так давно вони взялися розбирати на цеглу монастирську стайню. Лише завдяки розголосу активістів будівлю не встигли знищити дощенту.
Саме ці небайдужі та ініціативні люди й далі надіються відродити святе місце, спорудити тут духовний комплекс із Хресною дорогою і відремонтувати сільську дорогу, аби проща в Краснопущі скликала до спільної молитви якнайбільше вірян.
Фото з вільних джерел і авторки
Прокоментуйте