Мають про що говорити Тернопіль та й уся Україна: у нас скандал за скандалом. То обласний військовий комісар пійманий на хабарі та взятий під варту. То архієпископ автокефальної церкви Мстислав зі священиками (у голові не вкладається) на світле свято Воздвиження Чесного Хреста розважалися у нічному барі, витанцьовували з дівчатами та давали волю кулакам. Священний синод УАПЦ тих священиків уже відсторонив від виконання пастирських обов’язків, а владика відійшов у монастир для молитовного покаяння.
Предстоятель церкви митрополит Макарій попросив вибачення у людей за «ганебний вчинок» своїх підлеглих. А то тернопільські та львівські актори знімаються у скандальному польському фільмі «Волинь», який в Україні розцінюють як антиукраїнський та антиісторичний і вже заборонили до прокату. Принаймні поки що.
Першим про участь українських акторів у зайомках «Волині», одразу після виходу її у польський прокат, написав у «Фейсбуці» письменник та режисер Олег Ущенко. «Ті 30 львівських та тернопільських акторів, які знялися в антиукраїнській агітці «Волинь», — зазначив він, — мають публічно пояснити: чому вони погодилися зніматися, навіть не прочитавши сценарію, та чому потім почали масово просити не вказувати їхні прізвища у титрах?» «Хай не бояться. А раптом ми їх зможемо «панять і прастіть…» — іронізував О. Ущенко. Згодом він розповів про «кухню» питання — за один день зйомок платили 200 доларів.
Відтак наш земляк, а нині столичний журналіст Іван Вербицький, який уже бачив фільм і відчув усю його, м’яко кажучи, неприязнь до українців, на своїй сторінці назвав імена 14 «героїв» — акторів з Тернополя, Львова, Івано-Франківська та Києва, які погодилися грати у польській агітці. Наших там п’ятеро: Ірина Складан, Олег Кирилів, Ігор Наконечний, Сергій Бачик та Володимир Процюк.
Тернопільські журналісти просили театр провести прес-конференцію, щоб актори, котрі брали участь у зйомках «Волині», пояснили, що їх так привабило у цьому фільмі. Але ті відмовилися. Мовляв, чому вони мають щось комусь пояснювати? Але ж це традиція в театрі: коли здають прем’єру, скликають журналістів, розповідають про неї, чим вона привабила режисера, які ролі дістались акторам. А тут у прокат виходить фільм з їхньою участю, і нікому нічого не хочеться сказати?
Найсміливішою виявилась Ірина Складан. Вона прокоментувала свою участь у фільмі з позиції «найкраща оборона — це напад». Актриса не вважає фільм антиукраїнським, переконує, що в ньому «порушені сторінки нашої історії. Поганої, так. Не вельми приємної, так. Але ми нікуди від неї не дінемося». Повчає: «Ми повинні вчитися на помилках наших батьків, дідів, не повторювати їх». І висновок: «Люди, які не бачили фільм, але дуже хочуть зробити собі ім’я, будуть писати всілякі небилиці… Я не скоїла злочину, нікого не обікрала, не вбила. Я виконала свою роботу (сподіваюся, добре це роблю, інакше режисер зі світовим ім’ям не взяв би мене на цю роль). Працювати з людиною, режисером такого рівня — це честь для будь-якого актора. І найбільший шум піднімають нині «саме ті, хто не пройшов кастингу».
Актори театру, з якими довелося спілкуватись із цього приводу, захищають своїх колег. Одні кажуть, що їх «просто підставили». А «дітям хотілося заробити якусь копійку, доторкнутись до високого мистецтва». Другі дивуються: хтось їде в Польщу збирати яблука чи полуниці, то це нормально. А акторам пощастило попрацювати за фахом — і гвалт. Треті жалкують: ми провінційний театр, українське кіно не знімається, а тут польський режисер запросив. Поїхали — і потрапили в халепу.
І художній керівник — директор театру Борис Репка каже: «Їх просто обдурили, шкода хлопців. Вони не дурні, талановиті. Якби знали, про що фільм насправді, — не пішли б на це».
Як пояснювали актори своєму керівникові, їм запропонували сценарій фільму на 300 сторінок польською мовою. Попросили українською. Дали короткий виклад. У ньому їх нічого не збентежило. Мовляв, усе, як було: поляки били українців, українці — поляків. А під час монтажу зробили, що хотіли.
А ось що з цього приводу думає начальник управління культури облдержадміністрації Григорій Шергей:
— Як повідомило керівництво Тернопільського обласного драматичного театру імені Тараса Шевченка, актори на період зйомок кінострічки брали відпустку, тобто з їхнього боку порушення трудової дисципліни не зафіксовано і з юридичної точки зору вони не понесуть відповідальності. Йдеться лише про моральний бік цієї історії… Вони читали сценарій і повинні були розуміти, якщо ця стрічка справді некоректна або відкрито антиукраїнська, то зніматися в ній не варто. І звичайно ж, що позиція кожного артиста як українського митця, як громадянина повинна була бути свідомою. Знаю, що участь у зйомках «Волині» пропонували й іншим акторам нашого драмтеатру, але вони, прочитавши сценарій, відмовилися… Цей фільм, судячи з усього (я його ще не бачив), чергове звинувачення України у страшних гріхах. Наші актори мали б це розуміти… Але, на превеликий жаль, вони зробили такий вибір.
Отже, театр своїх акторів «зрозумів і пробачив»: потрапили діти в халепу, з ким не буває. Щоправда, Володимир Процюк розрахувався і поїхав у Польщу: там йому запропонували роль в іншому фільмі. Решта, вочевидь, сподіваються, що поговорять, поговорять — і перестануть. Але історія ця ще не закінчилась. Кипить інтернет-спільнота, дивуються тернополяни: знову в театрі скандал.
Тим часом «Волинь» збиралися показати в рамках Днів польського кіно в Києві, що відбувся днями. Проте передумали. Не буде його і в прокаті. Як повідомила прес-секретар Міністерства закордонних справ України Мар’яна Беца, «за взаємною згодою української та польської сторін його показ перенесли на більш пізній період», бо сьогодні для цього «несприятливий час».
Уже сам вихід у Польщі скандального фільму багатьма українцями розцінюється як удар у спину Україні. Тим прикріше, що зроблений він за участі українців. Коментуючи цей факт, голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко зазначає: «Це не перший раз, коли українські актори грають у фільмах, у яких самих українців виставляють у негарному світлі. Це питання сумління кожного митця. Бог дав їм великий талант, а як вони ним розпоряджаються — на їхньому сумлінні». Когось те сумління зупинило, й актори відмовилися від зйомок у «Волині». А в когось воно приспане, тож полетіли на ті запросини за славою, за заробітками. От тільки слава ця обернулась неславою.
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте