Про злочин і покарання тепер пишуть набагато частіше, ніж у часи Достоєвського, але якось однобоко. Переважають хитромудрі звіти про видатні успіхи правоохоронців. Земля горить під ногами злочинців, а публіка тішиться. Запропонована стаття з іншого репертуару. В ній йдеться про те, як неповнолітній музикант став жертвою міліцейської провокації.
Обвинувачення
На початку травня 2012-го неповнолітній Володимир Шиманський, студент Тернопільського державного музичного училища ім. С. Крушельницької, розплавив на вулиці металеві пластини від акумуляторної батареї і виготовив з них кастет — холодну зброю ударно-дробильної дії. Носив його для самозахисту. 14 травня 2012 р. о 18.00 був затриманий оперативними співробітниками Тернопільського міськвідділу міліції В. А. Сивулею і П. З. Тарнавським у дворі будинку №16 на вул. Руській м. Тернополя за вчинення адміністративного правопорушення. Під час особистого огляду Шиманського з його сумки вилучили цей кастет. Шиманський вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 263 Кримінального кодексу, тобто виготовлення і носіння холодної зброї без належного дозволу.
Затримання було незаконним
14 травня 2012 р. працівники міськвідділу міліції склали протокол і постанову про адміністративне правопорушення. В цих документах йдеться, що того дня близько 18.00 у дворі будинку на вул. Руській м. Тернополя неповнолітній Володимир Шиманський у невстановленому місці викурював сигарету і в такий спосіб порушив приписи частини 1 статті 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Копії цих документів чомусь забули вручити ймовірному порушникові. Адмінсправу скерували до Тернопільського міськрайсуду для притягнення винного до відповідальності.
Але не так сталося, як гадалося. 21 червня 2012 р. Тернопільський міськрайсуд (головуючий О. Г. Магдич) повернув міліції адмінсправу для додаткової перевірки. Згодом вона там загадково пропала. Шиманського так і не притягнули до відповідальності за незаконне куріння. На час його фактичного і процесуального затримання він не був адмінпорушником. Його незаконно доставили в міськвідділ міліції, обшукали, тримали там майже дві з половиною години.
Пояснення обвинуваченого
Шиманський на досудовому слідстві та в суді своєї вини не визнав. Пояснив, що за декілька хвилин до затримання кастет йому підкинув випадковий знайомий Олександр Сидор, який тоді теж був неповнолітнім, але вже мав судимість за грабіж. Того злощасного дня в період з 17 год 33 хв до 17.50 йому (Шиманському) шість разів телефонував Сидор і наполягав на негайній зустрічі.
Вони здибалися у дворі на вул. Руській, 18. На пропозицію Сидора закурили. Той поклав Шиманському в сумку якийсь предмет. Спілкувалися 2—3 хвилини і розійшлися. Шиманський попрямував до свого музучилища, але через 50 м його затримали працівники міліції Сивуля і Тарнавський. Відвели в міськвідділ міліції. Не роз’яснили неповнолітньому права на захист, не дозволили зателефонувати батькові. Там Сивуля дістав із сумки Шиманського предмет у поліетиленовому пакеті, схожий на кастет. Став схиляти хлопця до самообмови, що той самотужки виготовив кастет. Взамін обіцяв допомогу в уникненні дуже суворої кари. Майже через дві години після затримання появилися поняті, батько Шиманського, педагог. Аж тоді оформили процесуальне вилучення кастета.
Мобілка підвела
Під час судового розгляду цієї кримінальної справи багато залежало від свідчень Сидора. Він дуже старався допомогти своїм міліцейським наставникам і пояснив, що знає Шиманського, але 14 травня 2012 р. з ним не спілкувався, навіть телефоном. Того дня від 14.00 до 18.00 провідував свого товариша, який перебував у стаціонарі обласної лікарні, розташованої на Східному масиві м. Тернополя.
Та не знав сердешний, що на той час в розпорядженні суду вже були роздруківки його вихідних і вхідних телефонних дзвінків. Їх суд витребував за клопотанням захисту. Коли ці роздруківки були оголошені, то з’ясувалося, що 14 травня 2012 р. Сидор у телефонному режимі спілкувався: шість разів з Шиманським — приблизно за півгодини до їхньої зустрічі; 13 контактів мав з Тарнавським — з 15 год 07 хв по 18 год 12 хв; чотири контакти мав із Сивулею — з 13 год 38 хв по 15 год 15 хв.
Тарнавський і Сивуля не заперечили наведених фактів свого спілкування із Сидором, але намагалися довести, що причиною цього було перебування останнього на профілактичному обліку в міліції. Проте їхня версія була спростована. В 2012 р. Сидор взагалі не числився на такому обліку.
Техніка також зафіксувала розташування вказаних абонентів під час їхніх телефонних розмов. Стало відомо, що Сидор 14 травня 2012 р. з 16 год 23 хв до 18 год 16 хв не перебував навіть поблизу Східного масиву. Тоді він був у центральній частині Тернополя, де розташовані міськвідділ міліції та будинки №№ 16, 18 на вул. Руській. Потім рухався в напрямку масиву «Дружба», тобто на захід.
Наведеними доказами були повністю підтверджені показання Шиманського про обставини його зустрічі з Сидором і версія про провокацію. Тарнавський та Сивуля не лише здійснювали фактичне затримання Шиманського, а й підтримували зі своїм підопічним Сидором постійний телефонний зв’язок безпосередньо перед провокацією, під час та одразу після її скоєння.
Закономірний фінал
Тернопільський міськрайсуд (головуючий Л. Т. Базан) 3 жовтня 2014 р. з мотивів неповноти і неправильності досудового слідства повернув цю кримінальну справу на додаткове розслідування. Не повірив, що неповнолітній музикант міг у кустарних умовах виготовити кастет, який виявився справжнім твором мистецтва. Тому дав вказівку перевірити таку можливість під час слідчого експерименту та шляхом проведення металознавчої експертизи. Крім того, суд дійшов висновку, що треба перевірити причетність до злочину свідка Сидора та його міліцейських покровителів.
Спеціалістів-кастетників шукали довго й безуспішно. На слідчий експеримент ніхто так і не наважився. 28 грудня 2016 р. прокурор Тернопільської місцевої прокуратури І. А. Хома своєю постановою закрила цю кримінальну справу за відсутністю в діях Шиманського складу злочину — виготовлення і носіння холодної зброї без належного дозволу. В цій постанові також йдеться про можливу провокацію вказаного злочину з боку Сивулі, Тарнавського і Сидора. Тому матеріали на них виділені в окреме провадження.
Замість епілогу
У цій кримінальній справі я захищав Володимира Шиманського. Мені допомагала його мати Леся Шиманська. Наш підзахисний понад чотири роки перебував на підписці про невиїзд. Зазнав матеріальної та моральної шкоди. Був змушений покинути навчання в музичному училищі. Його фактично виправдали, але досі ніхто перед ним навіть не вибачився.
Запропоновану статтю виношу на суд громадськості, щоб привернути увагу до нашої правоохоронної системи. А вона мені, полковнику міліції у відставці і колишньому слідчому, не байдужа. З особистого досвіду знаю, що не всі злочини розкриваються, трапляються помилки. Та ніяк не можу зрозуміти працівників міліції, які наважилися на цю ганебну провокацію.
Невже їх не мучить совість?
Орест ЗВАРИЧ.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте