Вільне життя

Приперчені свєта

Нинька в селі дозвілля на свєта — перед телевізором посидіти. Бо ще молоді подекуди гаївки водят, і то одиниці. Частина сидит в генделиках, запиває паску й кобасу пивом і чимось моцнішим. Ну, а решта як не храпит на дивані коло столу, то сидит перед ящичком. Я такво сі подивив-подивив та й злапав себе на думці — в нас від українських свят тілько традиція з пасками і прибираннями сі лишила, а як засядеш до телевізора, то вже перед очима і у вухах Росія гонорово сі вмостила.

Я щось на радіо гаївок не годен знайти. Ще на Різдво хтось раз на день колядку дасть, а вже на Паску то біда чорна. Ще’м не чув ніколи. Зато деякі наші (ну, принаймні за походженням) співаки знаходят чим заповнити оті прогалини. Я во днями вчув, же пані Лоліта на колінах клінчала перед депутаткою російської думи. Щось там дякувала і восхваляла. А потім почали трубіти, же якийсь Дорн, тоже нібито співак, якомусь дядькові понарозказував, же українці — брати молодші, росіяни — старші, а война — то сварка між «братніми» народами. Я ще пригадав, же нинька отойво артист у кепочці, вдягнений як гопнік вокзальний, же судит наших молодих талантів на їднім шоу, у Росії якось перед публікою штани скидав і дякував, же тая держава наших артистів приймає. Ото позориско, хіба нє?

Таке враження, ніби тоті співаки і співачки на Місяці жиют і ніц не знают про то, що в їхній державі сі робит. Маємо біду з політиками, які тілько то і знают, же язиками тріпати і державу із середини розвалювати, а тутка ще й півчі взялисі до «роботи». Пху на них! Ото приперчили і без того гіркі наші свєта, коли на другім боці держави люди гинут.

А жеби не було так гірко, я сі беру до кухні. Нинька можна зробити такі-во оладки з печінки. І на жолудок добре, і по кишені не б’є.

Отже, рихтуємо смаколик так: запасаємосі 300 грамами печінки, 200 грамами мнясного фаршу, беремі дві сирі бараболини, дві яйци, дві столових лижки муки, сіль, перец і олію. Печінку і бараболю мелемо на м’ясорубці. Тоди вимішуємо з фаршом, вибиваємо туда яйці, солимо і перчимо, наприкінці додаємо муку. А далі всьо просто — пательню розігріли, олії вляли і вйо смажити палянички. Моя сусідка то ще купила в магазині твердого сира, потерла і посипала ним кажну оладку, а потім в духовку на хвилину поставила, жеби сі розтопило, зверха петрушкою прикрасила та й гостям подавала.

Каже, же теж добре сі вдало. Так що пробуйте-експериментуйте і — смачного!

Ваш пан ЮЗЕК.

Ілюстрація Миколи Пилиповича

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини