КАНОНІЗУВАВШИ БАНДЕРІВЦЯ, МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ САМ ПІДКЛАВ БОМБУ, ЯКА ЗНИЩИТЬ ЙОГО», — СЛОВА АВТОРКИ КНИЖКИ ПРО УКРАЇНСЬКОГО ПОДВИЖНИКА XX СТОЛІТТЯ, НАШОГО ЗЕМЛЯКА ПРЕПОДОБНОГО АМФІЛОХІЯ ПОЧАЇВСЬКОГО НАТАЛІЇ КІНАЛЬ ПРОЗВУЧАЛИ ЯК АКСІОМА.
Дорогою до рідного села українського святого XX століття Малої Іловиці на Шумщині, де минулої п’ятниці, 12 травня, молитовно вшанували 15-річчя з дня канонізації преподобного Амфілохія, вона розповідала, як зацікавилася постаттю цього незвичайного чоловіка, як по крупинках збирала інформацію про нього, як ходила від хати до хати, розпитуючи односельців святого про нього… Каже, що багато фактів вдалося встановити в найдрібніших деталях. І аж ніяк не всі вони збігаються з, так би мовити, «офіційною версією». До речі, книжку про преподобного вона написала за лічені дні під час Майдану 2014-го, а репрезентувала у Києві на сороковини розстрілу Героїв Небесної Сотні. І таких дивовижних паралелей чимало.
Не випадково Мала Іловиця, село, де народився і в останні роки життя зцілював людей український святий, стала місцем паломництва не лише віруючих УПЦ Київського патріархату, а й родин бійців, які поклали життя у війні з російським агресором на сході України, воїнів, які пройшли пекло війни і живими повернулися в рідні оселі. Як згадує Марія Григорівна Антонюк, яка була повстанською розвідницею та секретаркою командувача військової округи «Богун» (УПА-«Північ») і потім пройшла енкаведистські тортури та воркутинські табори, це тепер у Почаївській лаврі роблять із преподобного Амфілохія «руського», а раніше його звідти практично витурили. Йому довелося жити в каплиці на цвинтарі, де й лікував людей, звідки мав змогу відлучатися, аби надавати допомогу пораненим повстанцям.
Тож у проповіді до сотень паломників до святого місця, де постав Свято-Амфілохіївський храм і розбудовується монастирський комплекс, численного духовенства голова управління військового духовенства УПЦ Київського патріархату митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан нагадав, як «рускій мір» гонив преподобного, як намагався знищити і врешті-решт знищив його тіло, але не знищив його душі, а навпаки, породив любов до цього українського святого.
«У той час, коли подвизався преподобний, так само були борці за Україну. І коли в нього запитували, що робити, щоб Україна стала вільною, він розумів, що в той час це було неможливим. Нинішні борці за Україну мають достатньо і зброї, і чисельність наших Збройних сил та добровольчих батальйонів така, що дає нам переконання, що «рускій мір» тут ніколи не переможе. І вже ніколи не настане той час, коли наших українських преподобних будуть виганяти з наших українських святинь, як колись зробили монахи Почаївської лаври, в страху перед «рускім міром» вигнавши преподобного Амфілохія», — сказав митрополит Іоан.
Він зазначив, що нині ми теж потребуємо допомоги від Бога для всієї нашої Батьківщини. І як колись святий виганяв бісів з окремих людей, так ми бачимо, як Господь виганяє бісів з усього нашого суспільства. І віримо, що настане час, коли й ті християни, які підпорядковуються Московському патріархату, але служать в українських святинях, в українських церквах, побудованих на кошти українців, і носять назву української церкви, стануть по духу українцями й постане єдина помісна Українська церква. Тоді й настане час остаточного вигнання бісів з України. Тоді нас не зможуть ділити між собою, не зможуть налаштовувати одного проти одного, тоді всі церкви будуть українські і всі будуть молитися за свій народ.
Та наразі на сході України триває війна, гинуть наші захисники. Війна точиться і в душах людей, які замість віри в Бога та любові до України вибирають інший світогляд. Архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор навів красномовний приклад одного із засобів цієї гібридної війни.
«Сьогодні перед тим, як їхати на це святе місце, я вирішив подивитися, як про сьогоднішню дату — 15 років з дня канонізації преподобного Амфілохія пише Московський патріархат. З’ясувалося, що за ці 15 років нічого не змінилося. Далі пишуть про те, що бандерівці хотіли вбити преподобного, але лаврські монахи молилися і відвернули вбивство. Цей обман, який є способом мислення багатьох наших заблудших братів, йде від диявола. І через цей обман й обманутих цією пропагандою людей ми досі не маємо в Україні єдиної помісної церкви. І наші воїни на сході гинуть через те, що батько лжі — диявол підняв боротьбу проти українського народу, проти того, щоб він був по-справжньому вільний», — сказав владика Нестор.
Настоятель Свято-Амфілохіївського храму о. Андрій Любунь, завдяки невтомній праці якого розбудовується монастир, упорядковуються святі місця на малій батьківщині преподобного Амфілохія, за три роки війни десятки разів возив допомогу в зону так званої антитерористичної операції не тільки для військових, добровольців, а й для мирних мешканців скаліченого пеклом війни сходу. Він не з чужих слів знає, що таке отой «рускій мір».
«Коли з Донецького аеропорту виїжджає танк і стріляє по церкві, й ті, які називають себе благодатними, канонічними православними, стріляють по православному храму, і цей храм Московського патріархату, — це страшно. Це абсурд. Але у війні не можна шукати логіки, бо її там нема. Війна — це біль, смерть, сльози. Тому я думаю, що найбільше, чого наші хлопці потребують, і ті, що нас обороняють, і ті, що відійшли у вічність, — це нашої молитви», — зазначив отець Андрій.
Розповів, що чашу, в якій урочисто освячувалася вода під час молебню, він привіз із села Пісків Донецької області. З того знищеного проросійськими бойовиками іще недобудованого православного храму. Все, що вдалося врятувати з нього, — ця відреставрована тепер чаша, в якій і досі є осколки ворожих снарядів, й ікона Христа Спасителя — поки що вона на реставрації.
За словами отця Андрія, один із солдатів на Донбасі сказав йому: «Я ніколи не кажу, що наші хлопці загинули. Вони постійно зі мною. І доки я ходжу по цій землі, вони поряд зі мною. Вони для мене не померли. Вони поряд, вони разом з нами молять Всевишнього, щоб на нашу землю прийшла перемога і настав мир».
Вірмо, що Господь почує ці молитви, а святий отець преподобний Амфілохій допоможе українцям визволитися від підступів ворогів видимих і невидимих.
Віра КАСІЯН.
Фото Олега КІНАЛЯ