Минулого вівторка Україна відзначала День героїв. Скільки було їх у стражденного народу упродовж століть на шляху до волі, незалежності, утвердження своєї державності? Сотні, тисячі, бо кожний історичний період, кожний крутий поворот її неустанного поступу, народжував свої яскраві особистості, які ставали народними героями, залишалися у пам’яті людей і в легендах. Але устократ більше тих, безіменних, хто бився до останньої стріли чи кулі й поліг десь на безіменній, як і вони, висоті, не претендуючи на багатство та славу. Лише на пам’ять — Господню і людську. «Хто в грізній битві впав за свободу, той не загине, за ним ридають земля і небо, звір і природа, а люди, вдячні, пісні складають…» Ці слова болгарського поета Христо Ботева, який сам загинув у боротьбі за визволення свого народу, можуть бути епітафією над могилою будь-якого героя, незалежно від країни і національності.
Вшановували героїв і тернополяни. Вони у вишиванках від символічної могили полеглих вояків ОУН-УПА на проспекті Степана Бандери пройшли через півміста до площі, де зноситься в небо пам’ятник Героям Небесної Сотні. У тій тисячній ході окремими загонами крокували театралізовані двійники тих героїв, які в різні періоди історії України виходили на реальну арену боротьби, клали свої голови за волю і 
процвітання Вітчизни. Уособленням воїнів княжих дружин, які захищали Київ та інші міста від Батиєвих полчищ, виступали юні патріоти громадської організації «Сокіл». Відомі козаки-гармаші з Копичинців ілюстрували історичну сторінку періоду Запорозької Січі. Не забули і про січових стрільців. Був підрозділ вояків ОУН-УПА, посланців з недалекого минулого, бо ще живуть ветерани, які ті події нерівної відчайдушної боротьби пережили на власному досвіді. Не можна забувати і героїв Другої світової війни. Адже українців у тому пеклі загинуло більше, ніж росіян. Дарма що воювали в складі Червоної Армії. Вони билися із нацистською ордою і не знати, як би все повернулося на фронті і в подальшій політиці без їхнього жертовного подвигу. А герої Революції Гідності, орли Небесної Сотні! Нарешті учасники АТО, а якщо чесно — українсько-російської війни. Живі герої, зі стрічками на камуфляжній формі — доторкнися рукою, поговори…
Отаке розмаїте вбрання на фоні моря вишитих сорочок. Те море застигло перед пам’ятником Небесній Сотні. Тим часом юнаки і дівчата поклали квіти до пам’ятників Степанові Бандері, Ярославові Стецьку, пам’ятного знака В’ячеславу Чорноволу. А на імпровізованій сцені — представники влади, громадських об’єднань та організацій, ветерани. Короткі емоційні виступи. Патріотичні поетизовані рядки ведучих. Такі ж високого злету пісні у виконанні бандуриста Дмитра Груб’яка, Тетяни Шарган, Ігоря Яснюка, Василя Дунця, Світлани Сорочинської. А потім на плацу розпочинаються театралізовані дійства — лицарі показали двобій з ординцями, козаки продемонстрували своє бойове мистецтво з шаблями, вояки УПА протистояли кадебістам. Завершили урочисте зібрання всечесні отці. Вони розпочали його молитвою за невинно убієнних, а в кінці запросили всіх на освячення хреста, встановленого у затишному скверику поруч із площею. Гримнув залп з козацьких гармат. Рвучкий і короткий, як мить. Мить слави. Мить подвигу, мить безсмертя.
Фоторепортаж В. БУРМИ.