Лист…
Почаївщина історично насичена значущими подіями та місцями. Тут золотоверхими банями тягнуться в небо Свято-Успенська Почаївська лавра, Свято-Андріївська церква. На відстані трьох кілометрів від Почаєва, у лісовій місцевості, милує зір Свято-Духівський скит. Безліч паломників, туристів з усіх усюд їдуть у наше місто поклонитися святим місцям. Люди прагнуть душевного порятунку, спасіння.
А ще Почаїв славний тим, що в жовтні 1846 року тут побував Тарас Шевченко, геній-пророк, поет і художник світового значення. Він жив у лаврському готелі, на якому, хоч і були великі проблеми (з «рускім міром»), встановлено меморіальну дошку. Є в нас вулиця і парк імені Тараса Шевченка, а 20 серпня 1996 року йому було встановлено пам’ятник. Ніби все нормально, все, як в українців, — по-людськи, по-справедливості.
Та обурює те, що цього року на 9 березня місцева влада не спромоглася зібрати громаду біля пам’ятника Кобзарю і належно вшанувати нашого поета-пророка. У попередні роки такі урочистості відбувалися, незалежно від того, представником якої політичної сили був міський голова. Були промови, покладали квіти, виступав місцевий хор. А нинішньої весни чому цього не було? Навіть в окупованому Росією Криму в день народження Т. Шевченка люди йшли до його пам’ятника, несли квіти, хоч усе це фіксувалось ФСБ…
Микола СЕМЕНИШИН,
голова Почаївського міського осередку Конгресу українських націоналістів.
Кременецький район.
… і коментар
Я зателефонувала кільком почаївчанам. Вони підтвердили: 9 березня організованого з участю представників влади покладання квітів до пам’ятника Шевченку в місті не було. Проводили флешмоб учні профтехучилища. Вони разом зі своїми наставниками поклали квіти до пам’ятника. Приходили жителі міста, хто бажав, і теж приносили квіти.
Голова міської ради Василь Сергійович Бойко переконував мене, що Шевченківські дні — це 9 і 10 травня. Вони зробили наголос на 10 травня, дні пам’яті Кобзаря, і провели в будинку культури конкурс читців поезії Шевченка. Захід зібрав багато людей. А після його завершення усі разом поклали квіти до пам’ятника Тарасу. То була п’ятниця, кінець навчального тижня. Дітям так було краще.
Ініціатор проведення конкурсу читців директор будинку культури Петро Петрович Собчук розповідав, яким зворушливим було це дійство, що в ньому взяли участь десятки учасників. «А по призах і температурі в залі він навіть перевершив обласний подібний захід». Про призи подбала міська рада, і вони були справді вартісними. Міський голова мав вступне слово, вітав учасників конкурсу, вболівав за них. Тож святкування Шевченківських днів у Почаєві було не гіршим, ніж в інших місцях. «Тому не варто ліпити велику снігову кулю з малого містечка», — запевняв директор БК. І Василь Бойко переконував: уся громада міста задоволена тим, як відбулося вшанування пам’яті Шевченка в Почаєві. Тільки автору листа до редакції завжди щось не так…
А може, вся справа в тому, що традиційно офіційні заходи до Шевченківських днів відбуваються таки 9 березня, у день народження поета. Саме в цей день приносять квіти до пам’ятників Кобзарю і Президент з урядовцями, і керівники областей, районів, міст. І в Почаєві так було донедавна. Тому, мабуть, і не всі сприйняли порушення цієї традиції. До того ж у суспільстві та українському політикумі точиться дискусія, чи не перенести б вихідний з восьмого березня на дев’яте, щоб мати змогу повніше вшановувати нашого національного пророка.
Питання це дуже чутливе, як ми вшановуємо символи своєї нації. Шевченко — один із них. Можливо, почаївські корективи не позбавлені сенсу. Не хотіли заорганізовувати святкування, прагнули, аби воно було щирішим, сердечнішим, як пояснювали мені. Але при тому не врахували вагомості саме 9 березня. Думаю, з цієї історії зроблять правильні висновки. Попри всі звинувачення і радикальні гасла Миколи Семенишина, які ми, звісно, прибрали з його листа, але про які добре знає очільник міста.
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел