Вільне життя

У «РОЗЧИНЕНОМУ ВІКНІ» — АДА РОГОВЦЕВА

У ТЕРНОПОЛІ ЗНОВУ ПОБУВАЛА АДА РОГОВЦЕВА, УНІКАЛЬНА УКРАЇНСЬКА АКТРИСА, ГЕРОЙ УКРАЇНИ. ЦЬОГО РАЗУ — З НОВОЮ АНТРЕПРИЗНОЮ ВИСТАВОЮ «СОЛОМОН У СПІДНИЦІ». ВЛІТКУ АДІ МИКОЛАЇВНІ ВИПОВНИТЬСЯ ВІСІМДЕСЯТ. ТОЖ ЦЯ ВИСТАВА — ПОДАРУНОК САМІЙ СОБІ НА ЮВІЛЕЙ. А ЩЕ ПРЕЗЕНТ ДОНЬКИ, РЕЖИСЕРА СПЕКТАКЛЮ КАТЕРИНИ СТЕПАНКОВОЇ, КОХАНІЙ МАТУСІ: ВОНА ЗНАЙШЛА ЦЮ П’ЄСУ І ПОСТАВИЛА ЇЇ ДЛЯ МАМИ. ПРЕМ’ЄРА СПЕКТАКЛЮ ВІДБУЛАСЯ В КИЄВІ 21 БЕРЕЗНЯ В ТЕАТРІ НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ. 18 ЛИПНЯ, У ЮВІЛЕЙНИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АКТРИСИ, «СОЛОМОНА У СПІДНИЦІ» ПОКАЖУТЬ У СТОЛИЧНОМУ ЖОВТНЕВОМУ ПАЛАЦІ. А ПОКИ ЩО ВІН ПРОЙШОВ «ОБКАТКУ» В ТРЬОХ ОБЛАСНИХ ЦЕНТРАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ — ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ, ТЕРНОПОЛІ ТА ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ.

«Соломон у спідниці», як зазначається у програмці, — родинна комедія, «цікава і чуттєва вистава» за п’єсою російської письменниці Людмили Уліцької. В центрі сюжету — літня єврейка Есфір, яка намагається на свій лад влаштовувати долі спочатку сина, потім його покинутої дружини, але життя ламає її задуми. Проте мудра жінка (недарма ж її називають Соломоном у спідниці) приймає ті корективи своїх планів, навіть знаходить у них позитиви.

Есфір грає Ада Роговцева. Хоча «грає» — слово не зовсім точне, бо те, як поводиться вона на сцені, важко назвати грою. Таке враження, що актриса просто живе життям своєї героїні. Ходить по сцені, займаючись своїми кравецькими справами, про щось розповідає сусідці, щось пояснює невістці, чомусь радіє, а від чогось засмучується. І жодної театральності, награності, неприродності. Оце, мабуть, і є вищий пілотаж акторства, який під силу тільки великим артистам. Ада Миколаївна, безперечно, з їхньої нечисленної когорти.

В одному з недавніх інтерв’ю вона сказала: «Не граю ролі. Мені це не цікаво. Я не дуже актриса. Не така актриса, як розуміють цю професію в підручниках». І це щира правда. «Соломон у спідниці» йде понад дві з половиною години. У виставі немає активної дії, переважають просторі монологи, безкінечні розмови, а зал, затамувавши подих, слухає, ловлячи кожне слово, і з цікавістю спостерігає за неспокійною жінкою у рудій перуці, яка все прагне вирішити у свій спосіб. У мене склалось враження, що ми, ота повнісінька зала людей, стежимо не за дійством на сцені, а розглядаємо у розчинене вікно чуже життя. Дивовижна актриса, яку, здається, не бере ні час, ні вік. Хоча вона каже, що літа уже відчуває, хоча б по тому, що все менше ролей. Але на сцені намагається бути молодою, «бо хочеться бути тією, якою була, не скочуватися в неміч». Навіть віршик написала, в якому є такі рядки: «Боюсь у старості в прірву зірвусь. Вона лякає…» На таку відвертість теж здатні тільки люди неординарні.

У «Соломоні в спідниці» зайнято лише четверо акторів. Партнери Ади Роговцевої теж не обділені талантом, тому й такою зворушливою вийшла вистава. Та й Катерина Степанкова вкотре довела свій неабиякий режисерський хист. Вона активно використовує світлові заставки, виводить на сцену скрипаля, вмонтовує в канву вистави яскраві танці, «оживляє» манекени. Усе це створює відчуття дії, якої так бракує за текстом п’єси.

Вистава йде українською мовою. Досі Ада Роговцева приїжджала в Тернопіль з російськомовними антрепризами. Але пообіцяла, що неодмінно приїде до нас і з українськомовною. Як бачимо, актриса слова дотримала. Вразив блискучий переклад п’єси, її багата й правильна українська мова. До того ж все єврейське дійство у виставі відбувається на тлі прекрасних українських пісень, які ми і не всі чули.

На жаль, цього разу мені не вдалося поспілкуватися з Адою Миколаївною: вона була втомлена переїздами та й почувалася не найкраще. І все ж, завдяки «Урядовому кур’єру», наведу кілька її свіжих думок про себе, про нас і про світ довкола.

«Людськість втрачено. Не знаю чому так сталося. Може винне розшарування суспільства і зубожіння, конфліктність. Я над цим тяжко замислююся. Триває війна, а ми живемо, наче її нема. Ми всі маємо обмежити себе у святах і салютах. Там, на війні, мерзнуть хлопці, недоїдають, смерті дивляться у вічі. І гинуть. Оці дві реальності мене вражають. Бо наче біля трун танцюємо, об’їдаємося. Це не означає, що має завмерти життя, але треба бути милосердними. Ця небезпека не тільки над тими хлопчиками — вона над нами. Я живу дуже скромно».

«Як відчути Бога в собі? Любити рідних. Не бути хамом, не бути агресивним. Божі заповіді допомагають. Усі. Не втратиш людське в собі — будеш краще жити».

«Треба любити життя. Кожну мить. Я така народилася. Мені все цікаво. Майже все ціную і люблю… Не люблю підлості, жорстокості, агресії. Не люблю дурості, тупої настирливості, заідеологізованості. Стикаюся з цим майже щодня. Можу сказати. знаю в житті все».

«У мене жіночості не так багато. Я така жінка-чоловік, бо з дитинства на моїх плечах було стільки відповідальності! Стільки людей потребувало не тільки моєї уваги, а й матеріальної підтримки. Я мала заробити немалі кошти, щоб вони не повмирали. І ця відповідальність стала рисою мого характеру. Хіба ж це жіночість? А мою жіночість остаточно не дозволяє втратити сцена, екран».

Вона, виявляється, Соломон у спідниці не лише на сцені, а й у житті. Актриса, якою не можна не захоплюватись.

Галина САДОВСЬКА.

Фото з вільних джерел

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини