Шановна редакціє!
Якщо можете, допоможіть нам з’ясувати дуже непросту для нас ситуацію. Ми, рибалки-любителі, майже цілий минулий рік рибалили в селі Бірках Соснівської сільради Шумського району. Кожного разу платили по сто гривень. А місцеві жителі сміються з нас, кажуть, що цей ставок не має господаря вже три роки. Орендар відмовився від нього, бо йому не дозволяли випускати воду із ставка (вона тоді пропадає і з криниць). Відповідно водойму вже три роки не зариблювали, виловлювати доводилося те, що залишилося.
Якщо все так, як розповідають місцеві, то куди йшли гроші, які ми платили? А цього року кажуть уже платити 150 гривень за день. Це для нас дуже дорого.
Будь ласка, допоможіть з’ясувати, що тут і до чого.
В. СКОРОПЛЯС, О. ПАШКЕВИЧ.
м. Кременець.
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА. Візит у «Тернопільрибохорону», телефонні дзвінки до Соснівської сільради та колишнього орендаря ставка кинули світло на ситуацію. Десятилітній термін оренди закінчився в 2013-му і не був продовжений, бо підприємець, який опікувався водоймою, більше такою діяльністю займатися не може, оскільки став державним службовцем. До ставу «сватається» інший майбутній орендар, але потрібну процедуру ще не пройшов.
А закон вимагає чіткості й однозначності. В 47 статті Водного кодексу України сказано:
«Місцеві ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.
Водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на умовах оренди, зобов’язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об’єкті, наданому в оренду.
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень».
Зрозуміло, що коли проходить берегом людина й каже, скільки треба платити, це ще не означає «доводити до населення умови водокористування». На ставках, користувачі яких з повагою ставляться до закону, розміщені таблички з указаними прізвищем орендаря, розміром оплати й іншими умовами, на яких він дозволяє рибалити. На вимогу рибалки йому пред’являють копію договору про оренду.
А відповіді на запитання, куди йшли гроші, дати неможливо, оскільки нема жодного доказу, що їх узагалі збирали. Ніхто із співрозмовників, звісно, не підтвердив, що, мовляв, так, оренда не оформлена, а ми вже беремо в людей гроші. Для підтвердження потрібна додаткова інформація від авторів листа, можливо, вони вказали б, кому ще відомо про такі дії. Тоді вдалося б зібрати докази. Але спробуй зв’язатися із панами Скороплясом і Пашкевичем, коли ніхто з них не вказав ні адреси, ні телефону. Ще й удалися до якоїсь незрозумілої конспірації: на конверті написано «м. Кременець», а поштовий штемпель Тернопільський.
У цій ситуації редакція зробила, що могла: розповіла, як повинні діяти орендарі, місцева рада відповідно до Водного кодексу України. А коли автори листа вважають, що діється щось інше, то можуть звернутися до правоохоронних органів. Тільки тоді вже доведеться вказати свої повні дані, бо такого листа, який до редакції надійшов, там навіть не розглядатимуть.
М. ЛУКАШКЕВИЧ.
Фото з вільних джерел