Унікальну виставку з інтригуючою назвою «На перехресті двох мистецтв» першого літнього дня відкрили в обласному краєзнавчому музеї. І створили її художниця Наталія Басараб та селекціонер ірисів Ігор Хорош. Останньому в березні виповнилось п’ятдесят, але святкування ювілею він переніс на початок літа, коли цвістимуть іриси його селекції. А щоб квітам не було самотньо у просторій виставковій залі, Наталія Басараб прикрасила її стіни своїм живописним квітковим розмаєм. Вона давно малює іриси пана Ігоря, але для цієї виставки створила ряд нових робіт. І це переплетення двох мистецтв справді вражає.
ЖИВІ ІРИСИ — розкішні, граціозні, витончені, бентежні. Щедре їх розмаїття, думаю, усі, хто прийшов на вернісаж, побачили вперше. Майстерно відтворені на картинах художниці, вони цвістимуть значно довше, ніж на селекційних ділянках Ігоря Хороша. Ось ірис «Ліна Костенко» — велика жовто-біла квітка. 
Споглядаю і думаю, чому саме в таких барвах відтворив видатну поетесу селекціонер. Жовтий колір уособлює сонячне світло, а білий — чистоту помислів і душі. Одне й друге присутні в нашій улюбленій поетесі. А над живою квіткою інша, така ж, але відтворена на полотні. На ній рядки вірша Ліни Василівни: «І як тепер тебе забути, Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Іще ніколи не пила…»
Поруч картини й квіти інших сортів: «Барбара Брильська», «Місячна соната», «Дельфін і русалка», «Кав’ярня кохання». Інтригують і самі назви ірисів: «Озеро надії», «Острів любові», «Запроси мене у сни», «Сині лебеді», «Мадам Брошкіна», «Місячне сяйво», у синіх і ще синіших тонах «Мелодії Скорика». А ось «Скарби Нептуна» символізує бордова аж чорна квітка. На окремому столику синій ірис «Наталя Басараб».
ХУДОЖНИЦЯ І СЕЛЕКЦІОНЕР з одного села — Іванківців Зборівського району. Вони ходили в одну школу, вчились в одних вчителів і кожен зумів якнайповніше розкрити свій талант. Обоє завжди втішались успіхами одне одного, але вперше разом показали людям свої непересічні таланти. Оглядала їхні роботи, а в пам’яті спливали поетові рядки: «Дві дивні зорі зійшлись на порі» й подарували тернополянам таку велику естетичну насолоду.
ВІДКРИВАЮЧИ ВИСТАВКУ, директор краєзнавчого музею Степан Костюк зазначив: квіти Ігоря Хороша уже не тільки на селекційних ділянках та на багатьох міжнародних виставках. Коли в’їжджаєш на Тернопілля, в очі впадає саме багатство сортових ірисів на присадибних ділянках. Ігор їх удосконалює, постійно дивує все новими й новими сортами. Але квіти, на жаль, мають здатність відцвітати. А картини Наталі закарбовують їх на полотні, щоб можна було споглядати цю красу будь-якої пори року.
Заслужена артистка України Віра Самчук акцентувала увагу на картинах художниці: вони теплі, настроєві, а зображені на полотні квіти живі, вони дихають, а якщо додати трішки уяви, то й запах їх відчуєш. «Одна людина вкладає душу, і холодні іриси оживають, а друга фарбу до фарби відтворює пензлем це квіткове диво», — ділилась своїми враженнями актриса нашого драмтеатру.
АКТОРА МОНОТЕАТРУ «Бродячий кіт» Миколу Булата картина «Місячна соната» надихнула на поезію: він читав вірш Олександра Олеся «Вийди, о вийди». І також дякував Ігореві Хорошу за те, що він є в нас в Тернополі. Читала свої вірші, присвячені Наталії Басараб, її однокласниця поетеса Марія Карпик. Вітали авторів вернісажу також народна артистка України Любов Ізотова (їй пан Ігор присвятив один з виведених сортів бузку), просвітянка Дарія Чубата, музейник і театральний діяч Орест Савка. А гурт «Пшеничне перевесло» дарував присутнім в унісон виставці свої «квіткові» пісні «Бузок», «Біла хата в саду» та інші.
На вернісажі не було офіціозу, фальшивих слів, сама лише щирість, захоплення та вдячність цим двом талановитим тернополянам, які поєднанням своїх мистецтв зуміли викликати стільки емоцій і захоплення.
Виставка демонструватиметься до 25 червня. Тож матимете змогу і бажання — навідайтеся в краєзнавчий музей і погляньте на ту красу, яку створили ці талановиті люди. Не пожалкуєте.
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел