У нас, пенсіонерів, головна гризота: як із мінімальною пенсією вижити в державі, де найнижча зарплата має бути 3200 (правда, на папері). Є ще друга: як не слабувати, бо лікарства дорогі. А ті, що мают бути доступні, то їх нема в аптеці. Поїхав якось мій сусід до міста із рецептами. Жінка вдома лежит, слабує на серце, ноги. Їй дохтор передав два листочки з переліком всякого ліку й відправив у державну аптеку. Поїхав сусід, він ще трошка бігає і на здоровлю ліпше сі чує. Прийшов, а йому кажут: то, що виписав дохтор, буде для слабої задурно, але нема тих препаратів в аптеці. І не знати, коли будут. Отак і поїхав назад із пустими руками. Правда, добре, хоць номер телефону дали, жеби дзвонити щотижня і питатисі, чи ще не привезли. А то старому тєжко по автобусах лазити.
«Ліпше бим вже купив, лиш би було лікарство, — видихнув сусід коло фіртки, як мені про аптечні походеньки свої повідав, — а то теперка знов тре їхати до дохтора, шукати щось друге. А то час, а то болі. Добре, що по телевізорі ніц но трублят, як за народ дбают. А як сі прийде, то теє дбання нам боком вилазит».
І чо то так є? Як тілько починают про нас дбати, то хоць тікай світ за очі. За союзу дбали, жеби ми антисовєцьке їдло не їли, так дефіцити були на кажнім кроці. Як Україна сі зачила, то так за народ дбали і за його заощадження, же всі гроші в Росію пішли, а ми в результаті поробили сі голими мільйонерами. Нинька таку демократію і свободу маємо, же не знати, на яку з порожних полиць свої вставні зуби складати.
Ото та політика. Добре, же свині нею сі не цікавлят. Бо вона би їм у печінках засіла, і ми з них не могли би зрихтувати такий-во рулет. Тримайте рецепта.
Для него підготуйте 200 грам печінки, дві столових лижки муки, їдну середну цибулину, 50 мілілітрів молока, їдну вафельну паланицю, дві яйци. Печінку тре змолоти на м’ясорубці. Потім у неї відправити цибулину. У фарш додати яйці, муку, молоко. Посолити й поперчити до смаку. Вафлю розрізати на штири частині, обмочити з двох боків у печінковій суміші і обсмажити на пательні. Поки вони будут стигли, беремо їден плавлений сирок і дві варених яйци, тремо їх на тертці, дусимо зо два зубчики часнику, додаємо трошка зелені (кришимо петрушку чи зелену цибулю). То всьо заправляємо майонезом. Намащуємо коржі і скручуємо в рулет. Можна оформити як печінковий торт.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК.
Ілюстрація Миколи Пилиповича