У РАМКАХ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ГЕРОЇВ, ЯКИЙ ЩОРІЧНО ВІДЗНАЧАЮТЬ 23 ТРАВНЯ (САМЕ ЦЬОГО ДНЯ У РОТЕРДАМІ УБИЛИ ПРОВІДНИКА ОУН ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ), В ТЕРНОПОЛІ, В УКРАЇНСЬКОМУ ДОМІ «ПЕРЕМОГА», ВІДБУВСЯ ЗАКРИТИЙ ПОКАЗ КОРОТКОМЕТРАЖНОГО ФІЛЬМУ «ЖАГА НЕБА». ЦЕ БУВ ДОПРЕМ’ЄРНИЙ ПОКАЗ, АЛЕ НЕ ПЕРЕД ВИХОДОМ ФІЛЬМУ НА ЕКРАНИ, А ЗАДОВГО ДО ЦЬОГО. ТАК, «ЖАГА НЕБА» З’ЯВИТЬСЯ У ПРОКАТІ ТІЛЬКИ ВОСЕНИ. А В ТЕРНОПОЛІ ЇЇ ВЖЕ ПОБАЧИЛИ.
Вісімнадцятихвилинна кінострічка присвячується героям АТО. Підбитого окупантами льотчика міцно прив’язала до себе земля. Він не може ходити, пересувається на інвалідному візку. Тож повернувся до своєї цивільної професії — викладає фізику дітям у школі. Але небо залишилось у серці, і вчитель у вільний час конструює безпілотник. Робота наближається до кінця, аж тут заходить сусід і ділиться бідою: його син з побратимами потрапили в оточення. Треба їм якось допомогти. Збитий льотчик їде у військкомат і просить, щоб його відіслали в зону АТО, там дуже потрібен його дрон. «Ти — інвалід. Що ти можеш?!» — відбивається від тих прохань працівник військкомату.
І атовець сідає в машину та їде на передову сам. На блокпостах його не пускають, бо не має перепустки. Він об’їжджає полем, добирається до потрібного місця, виповзає з машини і таки запускає свій безпілотник. Його наздоганяють, пов’язують, але дрон уже показав, де в оточенні відбиваються від ворога наші бійці, і їм приходить допомога.
Фінал у фільму дуже щемливий. Бійцям, що вийшли з оточення, вручають нагороди, а врятований сусідський син спускається зі сцени в зал і перечіплює свою медаль конструкторові дрона. Глядацька зала вибухає оплесками.
Режисер фільму киянка Олена Фурдуй розповідала, що їй дехто дорікає: мовляв, у фільмі багато вигаданого. Але ж це не документальна стрічка, а художня, тож її автори мали право на художній домисел. Справді, у реальному житті важко уявити ситуацію, щоб герой віз дрона з Тернопілля на Донбас, аби той «розгледів», де саме в оточенні відбиваються від ворога українські бійці. Авторам важливо було показати незламний дух і жертовність нинішніх захисників України. І їм це вдалося.
Чому саме тернополяни першими побачили цю стрічку? Бо знімали її під Тернополем і в ній зайняті актори Тернопільського драмтеатру та воїни нашої військової частини. А ще саме наша обласна рада виділила 45 тисяч гривень на зйомки короткометражки.
Кілька слів про акторські роботи. Головного героя переконливо зіграв Василь Гураль. У фільмі він дуже органічний, щирий, правдивий. Хоч, як розповідав, і хвилювався дуже, але в кадрі цього не видно. Ні напруження, ні фальші. Тільки світле, добре обличчя та справжні чоловічі вчинки. Сусіда зіграв заслужений артист України Сергій Андрушко, а неввічливого працівника військкомату — Микола Блаженко, теж заслужений артист України. Він запевняв: для них всіх було за велику честь зніматись у такому фільмі, бо всі вони патріоти України.
Зовсім маленька роль в Ігоря Наконечного. Більшу, як зазначив сміючись, зіграла його машина, на якій втікав від погоні головний герой фільму. В невеличкому, але кульмінаційному епізоді зайнятий Сергій Бачик, який зіграв сусідського сина, котрого рятує збитий, але незламний льотчик і якому він передає свою щойно вручену нагороду. А ось Леонід Бицюра, заступник міського голови, грає у фільмі самого себе, вручаючи захисникам українського Донбасу нагороди.
Тернополяни дуже тепло прийняли кінострічку. Знана у місті волонтерка Катерина Бойко зазначала: це дуже гарна робота. Фільм говорить сам за себе. І таких стрічок треба побільше для виховання патріотизму в нашої молоді. А Леонід Бицюра повідомив, що вже написано сценарій повнометражного кінофільму, частину якого теж зніматимуть у Тернополі. «Ми робимо все, — зазначив заступник очільника міста, — щоб Тернопіль був у кіно, а кіно було в Тернополі».
Цікаво, що «Жагу неба» (інша назва «Спрага неба») знімала уродженка кримського Джанкоя російськомовна Олена Фурдуй. Їй активно сприяв у цьому чоловік, заступник голови Союзу молодих кінематографістів України, одесит за походженням. Так у роботі над фільмом зійшлися українці заходу і півдня, які говорять однією мовою серця та мистецтва. І це ще одне підтвердження тому, що ми таки одна країна.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: Олена ФУРДУЙ з тернопільськими акторами (зліва направо): Ігорем НАКОНЕЧНИМ, Василем ГУРАЛЕМ та Сергієм АНДРУШКОМ.
Фото з вільних джерел