Вільне життя

ЛІТЕРАТУРА ЯК АНТИДЕПРЕСАНТ

«ІСТИНА ОДНА НА ВСІ ВІКИ: «ЛІКАРЮ, ВИЛІКУЙ СЕБЕ САМ». А ТОДІ ДАРУЙ ЗДОРОВ’Я ІНШИМ. ПОКИ ЛЮДИНА ЩАСЛИВА — ДІЄВА. А ВЖЕ ТРЕБА БУТИ МАТІР’Ю ТЕРЕЗОЮ ЧИ ВІДЛЮДНИКОМ, АБИ ДОПОМАГАТИ ІНШИМ ЧЕРЕЗ ВЛАСНІ СТРАЖДАННЯ…» — ПЕРЕКОНАНА ЛІКАРКА, ЛІТЕРАТОРКА, ХУДОЖНИЦЯ, КОМПОЗИТОРКА, СПІВАЧКА НАТАЛЯ ВОЛОТОВСЬКА З ТЕРНОПОЛЯ.

ТОМУ, ЧИТАЮЧИ ЧИ ТО ЇЇ МАТЕРІАЛИ НА МЕДИЧНІ ТЕМИ, ЧИ ТО ПОЕЗІЇ АБО РОМАНИ, ЧИ РОЗГЛЯДАЮЧИ ХУДОЖНІ РОБОТИ, ВІДЧУВАЄШ НЕПІДРОБНИЙ ОПТИМІЗМ ТА РАДІСТЬ АВТОРКИ.

Скільки на вашому рахунку виданих книжок? Над чим працюєте нині?

— Всього видано 10 поетичних збірок та два романи. У збірках є і музично-поетичні композиції, присвячені Голодомору та УПА, унікальне музичне обрамлення для яких здійснив світлої пам’яті композитор Леонід Міллер, а в збірку «Схилюся Україні на плече» увійшли твори на музику різних композиторів: Романа Рудого, Миколи Болотного, Леоніда Попернацького.

Нині завершую роботу над ілюстраціями «Рідної абетки». У 2014 році в мене народився малюк — тільки йому хотілося співати, щось розповідати… Події в Україні того ж року не могли не позначитися на тематиці – тому на папір лягли вірші про найважливіші, на мою думку, символи для українця: вишиванку, калину, святого Миколая, «Кобзар» та… еміграцію. Залишається ще зовсім трошки до завершення. Тепер найголовніше — знайти меценатів для народження книжки. Навіть не уявляю, як це зробити нині, але вже двоє людей зголосились, причому найнесподіванішим чином. Залишається чекати чуда та вірити, що випадковості не випадкові…

Розкажіть, як ваші заняття і захоплення переплітаються та впливають одне на одного.

— Будь-яке творче заняття виникає не лише як потреба вираження особистості, своєрідне психологічне розвантаження, а й як віддзеркалення часу. Мені подобається творити на задану тематику – це не тільки малюнок на замовлення, а спосіб знайти нові теми, спробувати свої сили в чомусь іншому. Часто люди, коли перед ними зачиняються одні двері, впадають у розпач і не бачать відчинених. Легко говорити, але тяжко втілювати в життя… Однак, хіба не є помилкою стояти на місці? Ось так, спершу зображуючи світ, мені згодом захотілося про нього розповідати. Так і з’явилися перші вірші, розповіді.

Читаючи ваші тексти, стає зрозуміло, що ви значну увагу приділяєте внутрішнім переживанням. Розкажіть, звідки берете людські історії, як відбувається заглиблення у психологію персонажів?

— Психологія мене цікавила завжди. Тому в своїх романах «Рецепт на любов» та «Дружина для Президента» приділяю значну увагу внутрішнім переживанням головних героїв – для того, щоб багато хто міг побачити себе збоку і відчути не лише повагу до себе, підтримку, а й знайти сили рухатися вперед.

Що ж до коротких есе-історій… Якби я могла тут зробити оголошення: «Пишіть мені ваші історії, дорогі друзі»? — я б залюбки це зробила. А так — доводиться ставити себе на місце частково вигаданих головних героїв і уявляти, як би вони прожили певні ситуації. Коли вдається налаштуватися на потрібну хвилю, тільки встигай записувати. Таке враження, що хтось диктує…

Прочитала, що свою першу книжку «Наталчина абетка» ви написали в одинадцять років. Що стало причинком до її створення, що нині спонукає до творчості?

— Коли брала участь у Міжнародному конкурсі «Чарівна книжка» у Дніпропетровську, побачила, як зацікавлено хлопчик розглядав мою ілюстрацію народної казки «Ходить гарбуз по городу». Відчула, що хочу зробити ще щось для таких малюків — так і виникла ідея «Наталчиної абетки». За рік створила всі ілюстрації та вірші-загадки. Ця книжка принесла мені гран-прі цього ж конкурсу. А далі все відбулось, як у добрій казці — публікація Тетяни Савків у газеті «Свобода» зацікавила директора видавництва «Начальна книга — Богдан» Богдана Євгеновича Будного. Пам’ятаю день, коли прийшла зі школи і бабуся повідомила мені радісну новину, що моя книжка вийде друком. Я тоді ще не дуже зрозуміла суть слів Богдана Будного: «Хай це буде першою її ластівкою, яку ми випустимо в ім’я України». То був дуже сміливий крок видавництва — воно тільки розпочинало своє становлення. Моя книжка вийшла накладом 5000 екземплярів. Слова пана Богдана здійснилися — з того часу мені ставало все цікавіше щось писати й описувати, ілюструвати свої твори та інших авторів.

Як ваша творчість впливає на роботу лікаря?

— Це мій антидепресант, провідник до світла. Це те, що допомагає, навіть не будучи психологом за освітою, просто глянувши у вічі людині, зрозуміти її внутрішній світ і підказати їй щось. Це те, що допомагає не згоріти на роботі.

Запитувала Анна ЗОЛОТНЮК.

На фото: Наталія ВОЛОТОВСЬКА та її ілюстрації до «Рідної абетки».

Фото Наталії ПРОЦИК

Loading...

Про автора

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини