Часто трагедія на воді — це результат власної безпечності, легковажності і безвідповідальності. Основна причина таких нещасних випадків — недотримання елементарних правил поведінки, купання в нетверезому стані, в незнайомих та непризначених для цього місцях, пустощі на воді, купання на камерах, дошках, надувних матрацах та інших надувних засобах, які використовують дорослі і діти, котрі не вміють плавати. Трагедію провокує купання на несправних плавзасобах або їх перевантаження, бездумні, безглузді запливи і перепливи водойм, забави дітей біля води без нагляду дорослих.
Серед останніх трагедій на воді, що трапилися в краї, — нещастя на річці Дністер. Тоді загинули вчитель і юнак, яких захопив вир води. Ще одного школяра вдалося врятувати. Трагедія сталася, коли група дітей відпочивала із вчителем у с. Усті Монастириського району. Загалом в області з початку цього року через необережність, купання в незнайомих, не відведених для цього місцях, вживання спиртних напоїв загинуло 12 осіб, у тому числі одна дитина. Жертв могло би бути ще більше. Працівники рятувально-водолазних станцій врятували вісім осіб.
За статистикою, 65 відсотків людей гине на воді в нетверезому стані, 92% загиблих тонуть у не відведених для купання місцях. На жаль, більшість трагедій стається з тими особами, які вміють плавати, та їхня самовпевненість, особливо «приправлена» алкоголем, призводить до непоправного. Коли нещасні випадки стаються біля пляжів, де розташовані рятувальні станції, великій кількості трагедій вдається запобігти рятувальникам. Там, де є рятувальні станції, пости, загибель людей мінімальна.
Варто звернути увагу краян на те, що в області є лише один паспортизований — Дальній пляж. Купатися там можна тільки у визначеній зоні, обгородженій буйками. Поза її межами трапляються обривисті місця, з ямами. Дуже небезпечним є відпочинок на східному боці ставу, так званій «Циганці», де, на жаль, сталося багато нещасних випадків через те, що пологий рельєф дна різко змінюється обривом з ямами завглибшки 5—7 метрів.
Але, на жаль, людей не вчать чужі гіркі помилки, дорослі та діти продовжують купатися біля центрального причалу, на острівку, з боку парку. Мабуть, для застережень потрібні інформаційні щити. Щоб запобігти лиху, ми також звертаємось до громадськості, вчителів, церковних служителів, аби застерігали краян бути обачними на воді, особливо у літній період.
Також варто би нагадати, що, згідно із розпорядженнями і постановами, керівники місцевих органів виконавчої влади несуть персональну відповідальність за безпеку використання водних об’єктів, а також за своєчасність і ефективність заходів із запобігання нещасним випадкам на воді.
Керівники підприємств, установ та організацій, які використовують водойми з виробничою, оздоровчою, спортивною метою або для відпочинку громадян, несуть персональну відповідальність за охорону життя людей у межах закріпленої в установленому місцевими держадміністраціями порядку ділянки водної поверхні, обладнують і утримують за свої кошти рятувальні пости, забезпечують їх приміщеннями та рятувальним майном. На жаль, ці законодавчі акти вони не виконують, а коли стається лихо, крайніми залишаються рятувальники.
Звертаю увагу на ще одну важливу проблему. Прикро, та в цей нелегкий час нікого не цікавить, чи мають наші працівники належну заробітну плату, рятувально-водолазне обладнання, матеріально-технічне забезпечення, транспорт, який нам вкрай потрібний. Набридло щороку «жебрати» кошти на і без того мізерну зарплатню працівникам, які постійно ризикують своїм здоров’ям та життям. Службу вже оптимізували до 43 працівників. Стільки спеціалістів аж на 886 ставків та озер, 26 водосховищ і 6066 км протяжності річок в області. По чотири-п’ять працівників залишилось на семи рятувальних станціях, за кожною з яких закріплено по 3—4 райони. Як можна обслужити фізично такі території? З таким ставленням до служби незабаром рятувати людей не буде кому.
В. КОЗАК,
начальник рятувально-водолазної служби Тернопільської області.
Фото з вільних джерел