На вулиці — XXI століття, світ великими кроками йде вперед, розвиваються технології, але люди так і не навчилися літати. На жаль, тернополяни — не виняток, і тому високі бордюри та непридатні для застосування пандуси жодним чином не сприяють пересуванню. А особливо людям з обмеженими можливостями, що пересуваються на інвалідних візках.
За державними будівельними нормами України на пішохідних переходах максимальна висота бордюру в місці перетину з проїжджою частиною не повинна перевищувати 2,5 сантиметра. Проте в Тернополі дотримання цієї вимоги — рідкість. Тішить, що при ремонті деяких доріг, площ тощо це почали брати до уваги. Так, на пішохідному переході, що веде до площі Степана Бандери (нещодавно її реконструювали), тепер є з’їзд. Щоправда, лише з одного боку. Тоді як з боку облдержадміністрації високий бордюрний камінь і надалі стоїть на шляху тернопільців.
Жителі Тернополя не раз скаржилися, що на пішохідних переходах міста важко проїхати не тільки людям на інвалідних візках, а й матерям з дитячими колясками. Подолати бордюр заввишки до 10 сантиметрів, а то й більше, часто залишається мало не найважчим завданням під час прогулянок.
16 червня на сайті Тернопільської міської ради з’явилася петиція, автор якої Ігор Магера: «Високі бордюри на проспекті Степана Бандери значно ускладнюють пересування людей з обмеженими можливостями. Обладнання пандусами пішохідного переходу навпроти входу до парку Національного відродження дасть змогу людям на інвалідних візках відвідувати парк, а також полегшить перехід проспекту велосипедистам і жителям з дитячими візками». Станом на 5 липня петицію підписали лише 65 осіб. Для того щоб її розглянули, за 30 днів її повинні підписати 300 людей.
Не стала мовчати про незручності й тернополянка Людмила Юрчак, яка сама пересувається вулицями міста на інвалідному візку, інколи за допомогою ходунків. На своїй сторінці в соціальній мережі жінка написала відкритого листа до представників влади та журналістів. У ньому пані Людмила зауважила, що бордюр на пішохідному переході біля Тернопільської обласної лікарні інвалідний візок здолати не може. У цьому жінка переконалася не з чужих слів.
— Кожен камінчик — це жорстокий біль і пробиті колеса. А таксі на територію лікарні не пускають, і до корпусів добираються, хто як може — вистрибом на милицях, зі сльозами… Я до хірургічного корпусу добиралася майже годину, і дорогою мені кололи знеболювальне. Чи лікарня лише для здорових? — обурюється у листі пані Людмила.
Не є винятком й інші державні установи міста. Людмила Юрчак у своєму зверненні розповіла, як їй одного разу доводилося долати чимало перепон, аби потрапити на прийом до очільника одного з департаментів Тернопільської ОДА. Жінка зазначила, що ліфт не розрахований ні на інвалідний візок, ні на ходунки.
— Ходунки мені довелося скласти, і я одразу відчула безпорадність і гострий біль. Далі тричі ліфт заклинювало, ходунки затискало дверима, і ми ніяк не могли увійти.
Ще одна установа Тернополя, на яку звернула увагу пані Людмила — Центр надання адміністративних послуг Тернопільської райдержадміністрації, що на вулиці М. Кривоноса. Пандус, який мав би допомогти людям на візках потрапити в адмінбудівлю, здається, облаштували для справжніх екстремалів, оскільки кут нахилу далекий від максимально дозволених 5 градусів.
Тернополянин Володимир Штангрет вже понад десять років проживає у США. Щоліта, приїжджаючи додому із сім’єю, він стикається з проблемою високих бордюрів на «зебрах», що не дає змоги вільно перейти дорогу з дитиною в колясці. Стверджує, що таких бордюрів на пішохідних переходах у Нью-Йорку не бачив ніколи, тому не розуміє такого недбалого ставлення влади міста до потреб людей на інвалідних візках і матерів із дітьми.
— На пішоходах у США взагалі немає ніяких бордюрів, — зауважує Володимир, підтверджуючи свої слова фотографіями. — Люди на інвалідних візках можуть вільно пересуватися містом і не думати, як оминути чергову перепону. А матерям, переходячи дорогу, не доводиться щоразу піднімати важку коляску з дитиною.
А скільки ще українцям, зокрема й тернополянам, доведеться долати перешкоди на шляху до нормального життя?
Фото з вільних джерел