Вільне життя

ЩЕДРЕ СЕРЦЕ ВОЛОНТЕРА

ВЕЛИЧЕЗНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР, ЛАГІДНІ СОНЯЧНІ ПРОМЕНІ ТА ШУМ БУРХЛИВОГО МОРЯ ЗУСТРІЧАЮТЬ НАС У ПРОМЕНИСТІЙ ЗАТОЦІ. ВСЬОГО ЦЬОГО МОГЛО Б НЕ БУТИ, ЯКБИ НЕ ПАТРІОТ, ВОЛОНТЕР І ПРОСТО ЧУДОВА ЛЮДИНА ТЕРНОПОЛЯНИН ВАСИЛЬ КОНЬКО, ПРО ЯКОГО ДІЗНАЛАСЯ ВІД СВОЄЇ ВЧИТЕЛЬКИ ВІРИ ВОЛОДИМИРІВНИ УСЦОВОЇ.

Організація відпочинку для дітей сходу і заходу — далеко не єдина його заслуга. Василь Вікторович — ветеран Нацгвардії, у минулому військовий з Луганщини, підприємець. Але з початком Майдану покинув усе й пішов туди, де вирішувалась українська доля, щоб відстоювати незалежність своєї країни. Разом з усіма протестував проти несправедливості, бачив багато смертей, але навіть не підозрював, що ще не раз дивитиметься смерті у вічі, бо Майдан був лише початком…

…Рідний схід, край, у якому пан Василь народився і виріс, потребував якнайшвидшої допомоги. Зруйновані сім’ї, зламані, наче сірники, людські долі, ворожою блискавкою розділена Україна — усе це ятрило зболену душу чоловіка. Тепер уже ні кулі, ні небезпека не зможуть зупинити Конька. Він обрав для себе конкретне місце у цій нелегкій ситуації — допомагати бійцям на сході, дбати про родини загиблих, шукати шляхи реабілітації осиротілих дітей.

Збираючись укотре в дорогу, обов’язково запитає: «Що вам потрібно, хлопці?» — і фура з продуктами, одягом та всім потрібним поспішає на передову, везе зібрану провізію, інші речі, необхідні нашим захисникам. Це нелегке випробування, адже і під обстріли потрапляли, і не раз дивилися в очі небезпеці, але хоробрий дух волонтера перемагав. І вже вкотре, повертається додому стомленим, але щасливим, бо побачився з хлопцями, зустрів побратимів, однодумців. А потім знову і знову купує харчі та збирає інші гостинці для бійців сходу. Так упродовж трьох років не знає втоми небайдуже серце волонтера.

Тож п’ятдесят третя, сімдесят друга, дев’яносто третя, сорок четверта, вісімдесята, 131-ша та інші бригади мають усе необхідне в тому числі й завдяки Василю Вікторовичу. Батальйони «Шторм» і «Тернопіль» теж під його волонтерською опікою.

Василь Конько має велику сім’ю: троє дітей та онуків, які одностайно підтримують його. Василь Вікторович як турботливий батько зумів передати і дітям свою величезну любов до Батьківщини. Вони залюбки вишивають, плетуть браслети бійцям, дуже пишаються татом, який цілковито віддає себе доброчинній справі. Дбає, щоб люди, які охороняють нашу українську землю, ні в чому не мали потреби. За три роки Василь Конько завіз у зону бойових дій більше 40 фур харчів, ліків, побутових речей, необхідних і важливих для воїнів-захисників. Щоб залучити до волонтерської справи побільше однодумців, стає співорганізатором громадської організації «Схід і Захід єдині».

У цьому чоловікові відчувається військова виправка, хоча сам велетень, з його уст не сходить фраза «так точно». Він людина слова: якщо дає його, неодмінно дотримає.

Це мої власні враження від спілкування з тернопільським волонтером. З інших джерел дізналася, що Василь Конько нагороджений орденом «За вірність присязі», орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, церковною медаллю «За жертовність і любов до України». Завдяки йому я, дитина сходу, з Луганщини, теж отримала чудову можливість — поплавати в теплому Чорному морі, чудово провести час з ровесниками із Західної України. Патріотичні концерти, щоденне виконання Гімну України теж вражали під час нашого відпочинку.

Влаштувати дітям таке свято завжди складно, але панові Василю та його дружині пані Наталі це вдалося! Веселі ігри, конкурси та сюрпризи зробили для нас початок літа неймовірно яскравим. Саме у такій атмосфері ми розуміємо — Україна одна. І не важливо звідки ми — з Тернополя чи з Лисичанська. До слова, вже триста дітей оздоровилися в різних куточках України завдяки Василю Коньку. «Нас не зламає холодна байдужість, нас зігрівають дитячі серця», — любить повторювати пан Василь. Він надихається дитячими усмішками, а справжнє щастя для нього — робити добро, бо твердо переконаний: Україна єдина.

Тетяна УДОДОВА,
учениця 8 класу Лисичанської спеціалізованої школи І—ІІІ ступенів №8.

Луганська область.

На фото Ігоря Крочака: Василь КОНЬКО (стоїть в центрі) з бійцями одного з фронтових підрозділів; гостинці захисникам України допомагає збирати волонтеру й онук.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Днями в Тернополі побувала наставниця Тані Удодової, шанувальниця нашої газети та її дописувачка Віра Володимирівна Усцова. Вона переконана: найбільша ознака людської культури — це вдячність. Тож приїхала подякувати тернополянам за організацію відпочинку дітей. Зокрема, привезла подяку Василеві Коньку від Лисичанської міської ради, котра висловлює тернопільському волонтеру «щиру вдячність за порозуміння, моральну та матеріальну підтримку громади м. Лисичанська, безкорисливу допомогу в організації літнього відпочинку та оздоровлення учнів шкіл міста»

Волонтера зворушила така увага. Він зазначив, що то не лише його заслуга. До організації відпочинку дітей долучились і багато підприємців міста та краю, і тернопільський міський голова, і вся волонтерська група «Схід і Захід єдині». Він також зазначив: захід цей був абсолютно безкорисливим. «Там не було моїх дітей. Там відпочивали діти воїнів АТО, діти волонтерів і діти полонених бійців». Нині тернопільські волонтери хочуть оздоровити ще сто дітей у Буковелі і 60 у серпні в тій же Затоці.
— Це не просто організувати, — каже Василь Вікторович. — Та якщо є бажання й команда, то все можна зробитим. Це найкращий банк — вкладати у дітей свою любов, увагу, кошти. Потім усе повернеться сторицею.

Згадалось біблійне: по ділах судіть їх. Хтось нарікає, усіх і все лає, а хтось за покликом серця просто робить реальну справу і справді вартує щирої подяки.

Loading...

Про автора

Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини