НА ПОЛОТНАХ ОЛЕКСАНДРА ЧМИЛЕНКА ПОСТАЮТЬ РІЗНІ КУТОЧКИ ТЕРНОПОЛЯ, АЛЕ, НАВІТЬ ЗОБРАЖАЮЧИ ДОБРЕ ВІДОМІ МІСЦИНИ, ХУДОЖНИК РОБИТЬ ЦЕ ПО-ОСОБЛИВОМУ. РОБОТИ ПАНА ОЛЕКСАНДРА СВІТЛІ, ПРИЄМНИХ КОЛЬОРІВ, ДИВЛЯЧИСЬ НА НИХ, ВІДПОЧИВАЄШ.
Систематично художньою творчістю Олександр Чмиленко почав займатися кілька років тому, хоча малювати любив ще з дитинства — добре вдавалися портрети й пейзажі, але життя склалося так, що вибрав іншу професію. Тож, коли з’явився вільний час, вирішив повернутися до свого захоплення.
— Малював і портрети, і природу, шукав місця, котрі мене надихають. Коли задумався про те, щоби зобразити Тернопіль, місто, в якому я народився та виріс, бачив, як воно розбудовувалося — відчув, що це те, чим я хочу займатися. Тут мені все близьке та знайоме. Знаю ті місця, котрі здавна ваблять тернополян і туристів, а також різноманітні малолюдні вулички, — розповідає співрозмовник.
Першим з тернопільських місцин на полотні з’явився став. Тепер у пана Олександра є кілька робіт, де зображена ця водойма:
— Це своєрідний символ міста. Навколо нього зосереджено дуже багато важливих об’єктів — це і Старий замок, і Надставна церква, також це знайомі кожному острівці Закоханих і «Чайка», а ще — теплохід, який у багатьох пов’язаний із приємними спогадами.
Також серед фаворитів пана Олександра — центр міста, адже він цікавий і своїм духом, і архітектурою:
— Планую показати на своїх роботах не тільки ті місця Тернополя, котрі стали загальновідомими туристичними родзинками, а й ті, котрі поки що лишаються поза увагою. Мені цікаві старі вулички, де збереглися давні будинки з автентичними дверима, балкончиками, огорожами. 
Нині місто активно розвивається і разом з тим знищуються оті місцини. Придивляюся до фотографій Тернополя позаминулого-минулого століть, бо цікаво було б відтворити на полотні краєвиди тодішнього міста. Планую зосередитися не тільки на архітектурних елементах, а й оживити композицію, зобразивши людей у тодішніх строях, показавши елементи повсякдення, побуту…
Олександр Чмиленко каже, що насамперед Тернопіль для нього це місто ставу та парків:
— Люблю гуляти в парках імені Шевченка та Національного відродження. Пригадую останній ще, коли там не було центральної асфальтованої алеї, а була протоптана стежина. Погано, що нині зі всіх боків його «підтискають» новобудови. Хоча загалом тішить, що місто розвивається, розбудовується. Але є і туга за старими місцями, які тепер важко впізнати. Люблю часом пройтися вуличками, де виростав, там уже багато чого змінилося — повиростали дерева, вулички розширили. Хотілося б, щоби Тернопіль був більш історичним містом. Тобто щоби про його давню історію мовило більше таких деталей, як відновлений тристоронній годинник і макет біля катедри. Хочеться, щоби місто набуло більш європейського вигляду — було зеленим, щоби було менше машин, а більше велодоріжок…
На ілюстраціях: полотна Олександра Чмиленка із серії краєвидів Тернополя; художник за роботою.
Фото з вільних джерел