ТАК НАЗИВАЄТЬСЯ ВИСТАВКА ІЗ БЛИЗЬКО 90 КАРТИН КРЕМЕНЧАНКИ ОЛЕНИ ПОЛІЩУК, ЩО ВІДКРИЛАСЯ В ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ І ДІЯТИМЕ ДО КІНЦЯ ЛИПНЯ. НА ВЕРНІСАЖ ПРИБУЛА ГРУПА ПІДТРИМКИ ХУДОЖНИЦІ З КРЕМЕНЦЯ — ЦЕ ПРАЦІВНИКИ КУЛЬТУРИ І ПРЕДСТАВНИКИ ДВОХ МИСТЕЦЬКИХ ГУРТІВ НА ЧОЛІ З НАЧАЛЬНИКОМ ВІДДІЛУ КУЛЬТУРИ ЛАРИСОЮ АНТОНЮК.
…Олена Поліщук народилася у Шпиколосах на Кременеччині. В 1975 році закінчила факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Працювала редактором районної газети в Криму. З 2002 року проживає в селі Колосовій Кременецького району. Участь у збірних виставках бере з 1984 року. Персональні були у Сімферополі та Кременці. У Тернополі — вперше.
Картини О. Поліщук можна вважати зразками простодушного, довірливого, так званого наївного мистецтва. Але наїв у її виконанні — це не примітив і не кітч, а своєрідний напрям народного малярства з елементами декоративності.
Художниця мала змогу ознайомитися з різними течіями і стилями образотворчого мистецтва. А перебуваючи під опікою професійного мистецтва, дуже важко не потрапити під його вплив і зберегти народність. Але хоч О. Поліщук регулярно відвідувала виставки професійних художників і брала активну участь у творчих пленерах, які часто відбувалися в Криму, вона зберегла всі принципи народної картини. Її твори переконливі, щирі, декоративні, сповнені народної простоти, правдивості, теплоти й гумору.
Тематика картин О. Поліщук різноманітна — від звичайних барвистих квіткових натюрмортів до складних сюжетних композицій зі стафажем, із фігурами людей, тваринами і птахами.
Умовно твори, представлені на виставці, можна поділити на дві групи: мініатюри на пластмасових тарілочках і картини, намальовані олією на полотні й картоні. У мініатюрах ціла серія присвячена кримським краєвидам («Гора Парус», «Гора Ведмідь», «Карадаг», «Золоті ворота Криму»), молоді («Несе Галя воду», «Лугом іду, коня веду», «Додому я просилася, а ти мене все не пускав»). З гумором відображені сцени спілкування дорослих і дітей із тваринами й птахами («Знайомство», «Стара коза», «На базар»).
Тема кохання з мініатюр переноситься на картини з широко розгорнутими пейзажами, починаючи від біблійної «Спокуси» (Адам із Євою та змій з дитиною у сповитку на дереві) до багатофігурних композицій («Блаженна юності пора», «Краса — вище всього, а вище краси — пристрасть»).
Святковою радістю та декоративною барвистістю наповнена багатофігурна композиція «На Івана, на Купала». По-своєму художниця обіграла відомі слова поета «А я у гай ходила», відобразивши декоративний кошик із лози з грибами, квітами і горобцями, що всілися на його дужці й розкльовують ягоди горобини.
Картини О. Поліщук життєрадісні, сонячні, барвисті. Проте у весняне цвітіння раптом вриваються теми не вельми веселі. «Коли закінчиться війна?» — ніби запитує в нас дитина, котра стоїть у кімнаті перед вікном. А за ним цвітуть яблуні й вибухають міни та снаряди на фоні териконів донецьких шахт, спустошуючи квітучу щедру землю чорними вирвами та наповнюючи повітря їдким сивим димом.
Філософським звучанням позначені картини «Життя земного марш печальний», «Козаченьки, лелеченьки, вертайте додому» та «Ой ви, думи мої, скакуни». У них художниця вміло застосувала прийом персоніфікації.
Кілька сюжетів пов’язані з Кременеччиною («Т. Шевченко в Кременецькому ботанічному саду», «НЛО над Почаєвом»).
Більшість картин О. Поліщук намалювала в останні роки. А всього у її творчому доробку понад 1500 робіт. Окремі з них зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Білорусі, Німеччини, США тощо.
Олена Поліщук у сучасному малярстві — явище неординарне. Таких митців у наш урбаністичний час дуже мало. І вони потребують та заслуговують усілякої підтримки.
Антон ГРИБ,
заслужений майстер народної творчості України.
Фото автора