ЦЕНІВСЬКА ПАРАФІЯ ХРАМУ СВЯТОГО АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА ВІДЗНАЧИЛА МИНУЛОЇ НЕДІЛІ ДВАДЦЯТИРІЧЧЯ ЗВЕДЕННЯ НОВОЇ ЦЕРКВИ. МІСЦЕ ПІД ЇЇ БУДІВНИЦТВО БУЛО ОСВЯЧЕНЕ ЩЕ 1990 РОКУ. АЛЕ ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ СІМ ЛІТ, 10 СЕРПНЯ 1997-ГО, ПАРАФІЯНИ УВІЙШЛИ В НОВИЙ ХРАМ. ТОДІ Й БУЛО ОСВЯЧЕНО ПРЕСТОЛ, ІКОНОСТАС ТА Й САМУ ЦЕРКВУ.
За минулих два десятиліття храм не тільки намолили, наповнили щедрим християнським життям, а й з любов’ю прикрасили, надбали усього, що має бути в Божому домі. Створили Марійську та вівтарну дружини, спільноту «Матері в молитві». Облаштували і просторе церковне подвір’я.
Як люблять свій храм мешканці Ценова, показало і святкування його двадцятиріччя. На ювілейну літургію зібралось кілька сотень парафіян. У святочних одежах, із гарним настроєм. Чи не кожен другий був у вишиванці. І ті вишиванки вбирали зір красою та розмаїттям. Вони практично не повторювались. А окремі буквально вражали вишуканістю, витонченістю та несподіваним художнім вирішенням.
Порадував Ценів і великою кількістю дітей та молоді, що майже всі були у вишиванках. Хлопці й дівчата беруть активну участь у житті парафії, горнуться до церкви. І це вселяє надію, що молитва лунатиме тут ще довго.
А святочну літургію очолив єпископ-помічник митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Теодор Мартинюк. Йому співслужили священики Козівського деканату. Спочатку владика освятив новий престол, а відтак полинула велична молитва до Бога з подякою, вірою, надією на Його милість. Повчальною була проповідь владики: у світлі недільного Євангелія, що читалось під час літургії, він мовив слово про щастя, про те, як знайти його — правдиве та справжнє. І звучало з амвона переконливе: єдина правдива дорога до щастя — це дорога до Господа. Він на тій дорозі у будь-яку мить допоможе. Єпископ Теодор закликав молитися за нашу молодь, за наших діточок, щоб вони здобували правдиві науки. Згадував слова спочилого владики Любомира Гузара, як важливо в житті бути людиною, і бажав, щоб усі ми були людьми, правдивими християнами.
Після літургії щедро звучало многоліття. І очільникам церкви, і священикам, які зібрались на спільну молитву («Для кожного з них парафія — це його життя, його сльози, його переживання, невидимі страждання, про які його парафіяни, можливо, й не здогадуються»), і парафіянам храму Святого архістратига Михаїла, їхньому пароху отцю Василю Ганішевському, їмості, хористам, усім гостям, що зібрались на це величне свято. Владика Теодор закликав усіх натхненно працювати на майбутнє, бо, як твердив митрополит Андрей Шептицький, праця для майбутнього в сто разів важливіша, ніж праця на теперішню хвилю. «Многая літа!» звучало і на адресу єпископа Теодора. Його уже вдруге вітала ценівська парафія і бажала владиці проводу Святого Духа, витривалості і багато літ у здоров’ї, спасенні та радості.
Як на мій погляд, на святкуванні мало було сказано про багаторічного ценівського пароха о. Василя Ганішевського. Адже це його зусиллями тут постала така дружна й активна церковна громада. Отець Василь прийшов у село, в якому до нього мало не щоріч змінювалися священики, далекого 1993-го — і ось уже 24 роки на цій парафії. На його долю випало і церкву добудовувати, і громаду згуртовувати. Попри м’який характер, делікатність, раниму душу, в пароха виявились тверда воля, наполегливість, безкорисливе служіння Господу та громаді. І саме це, мабуть, підкорило ценівських парафіян.
Після літургії відбулися водосвятний молебень, освячення фігури Матері Божої і хреста, а також хресна хода навколо церкви-ювілярки. Кожен учасник святочного дійства отримав на згадку про цей день буклет про історію будівництва храму і життя парафії, а також ікону святого архістратига Михаїла.
А з пагорба на всі оті святкування споглядала материнська церква — стара, дерев’яна, але ошатна й доглянута. Дивилась, як любляча мати на доньку, що наче наречена розквітла у видолинку. До речі, це теж заслуга отця Василя, що стара церква не забута, що тут декілька разів на рік правлять служби Божі, а село з належним пошанівком ставиться до храму, де молились їхні батьки, діди та прадіди.
Галина САДОВСЬКА.
Фото Сергія ПОВОЛОЦЬКОГО