ПРОВІДНОМУ ВЧЕНОМУ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ІСТОРІЇ НАУКИ Й ТЕХНІКИ, ПЕДАГОГОВІ, ДОКТОРУ БІОЛОГІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРОВІ, ДИРЕКТОРУ ЦЕНТРУ ДОСЛІДЖЕНЬ З ІСТОРІЇ НАУКИ Й ТЕХНІКИ ІМ. О. П. БОРОДІНА ДЕРЖАВНОГО ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ОЛЕГОВІ ПИЛИПЧУКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 70 ЛІТ.
Народився майбутній учений 13 серпня 1947 року в Оришківцях Гусятинського району в селянській родині. Його батько-фронтовик, інвалід війни помер за кілька місяців до народження сина.
Після закінчення середньої школи у 1965 році О. Пилипчук вступив на біологічний факультет Чернівецького університету. Відтак працював учителем Коцюбинської школи Гусятинського району. В 1973-му вступив до аспірантури Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена АН УРСР. Після успішного захисту кандидатської дисертації за темою «Морфологія та біомеханіка скелета попереково-крижового відділу хребта деяких ссавців» у 1976—1988 рр. працював у цій академічній науковій установі.
З 1988-го головний напрям наукових інтересів ученого — історія науки й техніки. Протягом 1988—1995 рр. працював у Київському педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова — спочатку асистентом, а потім старшим викладачем та доцентом. У 1992 р. успішно захистив докторську дисертацію за темою «Київське товариство дослідників природи: 1869—1929 рр.»
Варто підкреслити, що Олег Пилипчук став першим науковцем, який за часів незалежності України здобув науковий ступінь доктора наук за спеціальністю «Історія науки й техніки».
Олег Ярославович працював завідувачем відділу історії науки та освіти Інституту українознавства Київського університету, а з 1996 р. і донині очолює кафедру «Екологія та безпека життєдіяльності на залізничному транспорті» Державного економіко-технологічного університету транспорту (м. Київ).
Олег Пилипчук — автор і співавтор понад 300 публікацій, підручника «Основи екології» (2000), навчальних посібників «Київське товариство дослідників природи та його внесок у розвиток ембріологічної науки» (1991), «Основи загальної генетики» (1995), «Історія науки та освіти в Україні (найдавніші часи — перша третина ХХ ст.» (1998), «З історії української науки і техніки: Хрестоматія-посібник» (1999), «Основи екології та економіки природокористування», «Екологія: словник-довідник», «Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна» (2002), «Транспортна екологія» й «Основи екології» (2004), а також науково-популярних праць «Тварини з «Червоної книги» (1986), «Загадковий світ сирен» (1988), «Ці загадкові куниці» (1989).
Визначальною ознакою наукових праць О. Я. Пилипчука стало олюднення ним історії української науки, повернення із незаслуженого забуття десятків імен українських учених, активне залучення до наукового обігу архівних матеріалів, які раніше не використовували дослідники.
Учений — голова спеціалізованої вченої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій за спеціальністю «Історія науки й техніки» у Державному економіко-технологічному університеті транспорту.
Під керівництвом О. Я. Пилипчука чотири докторанти захистили докторські дисертації та 25 аспірантів і пошукувачів — кандидатські.
Разом із професорами Ю. О. Храмовим та Л. О. Гріффеним О. Я. Пилипчук був одним з ініціаторів проведення всеукраїнських наукових конференцій «Актуальні питання історії науки й техніки» і молодих істориків науки, техніки та освіти. У 1999—2010 рр. професор був відповідальним редактором збірника наукових праць «Історія української науки на межі тисячоліть» (опубліковано 50 випусків). З 2011 р. очолює редколегію збірника наукових праць «Історія науки і техніки» (опубліковано 10 випусків). Також є членом редколегій кількох наукових часописів.
За плідну науково-освітню діяльність О. Я. Пилипчука відзначено низкою державних та громадських нагород. За багаторічну сумлінну працю у вищій школі та за значні наукові досягнення Академія наук вищої освіти нагородила медалями імені Івана Пулюя (2012 р.), імені Олександра Богомольця (2015) та «20 років Академії наук Вищої освіти України» (2012 р.) А 12 червня 2017 р. професор О. Я. Пилипчук отримав орден Святих Кирила та Мефодія від Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета «За заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердження Помісної Української православної церкви».
Попри заслужений авторитет у науковому середовищі, високі державні нагороди, Олег Ярославович залишається доброю, чуйною людиною, Учителем з великої літери, мудрим наставником, що щедро ділиться власним талантом і життєвим досвідом зі своїми численними учнями та послідовниками.
Визначальні риси характеру О. Я. Пилипчука — людяність і бажання прийти на допомогу тим, хто цього потребує. А ще — життєвий оптимізм, природний щирий український гумор та любов до Вітчизни. Олег Ярославович ще в 17 років вийшов із рідного дому, але й донині не втратив зв’язок зі своєю малою батьківщиною. Він зі щирою синівською повагою та любов’ю ставився до своєї мами, досі зберігає материнську хату й, коли випадає нагода, їде набиратися сил і наснаги від рідної землі.
Від щирого серця бажаємо ювіляру міцного здоров’я, нових творчих здобутків на ниві історії науки й техніки, доброго здоров’я, всіляких гараздів на щасливі та довгі роки. З води і роси Вам, шановний Олеже Ярославовичу!
В. ГУБ’ЯК,
кандидат історичних наук (доктор філософії), доцент, відмінник освіти України, завідувач історико-культурологічної, фольклорно-етнографічної лабораторії «Мелос» Теребовлянського вищого
училища культури.
Фото з вільних джерел